Помер Жан-Марі Ле Пен. Від лідера крайньоправих Франції до друга "Свободи" і Тягнибока
У віці 96 років помер засновник ультраправої французької партії "Національний фронт" Жан-Марі Ле Пен, повідомила його сім'я журналістам. Ле Пен - засновник однієї з найпопулярніших партій Франції, а його донька є претендентом на зайняття президентської посади після Еммануеля Макрона.
Для безлічі своїх опонентів Ле Пен був войовничим ксенофобом, чиї гучні політичні кампанії були націлені на ниці інстинкти натовпу.
Він сумнівався в Голокості, був засуджений за расизм й антисемітизм і одного разу вступив у бійку із суперником-соціалістом.
Однак його популізм виявився доволі ефективним для того, щоб принести майже нікому не відомій партії "Національний фронт" 35 парламентських крісел під час виборів 1986 року.
Жорстка позиція щодо міграції свого часу допомогла Ле Пену стати першим кандидатом з настільки радикальними поглядами, який пройшов до другого туру виборів президента Франції.
Жан-Марі Ле Пен народився у маленькому бретонському селі Трініте-сюр-мер 20 червня 1928 року. Його батько, рибалка, загинув, коли його човен 1942 року налетів на німецьку підводну міну. Ле Пеном як сиротою опікувалася держава.
Місце народження Ле Пена має особливе значення. Бретонці, з власною культурою, прапором і мовою, традиційно не довіряють центральному уряду Франції. І успіх Ле Пена багато в чому базувався на протиставленні "маленької людини" політичному істеблішменту і великим партіям.

АВТОР ФОТО, CORBIS
Підпис до фото, Ле Пен розпочав політичну кар'єру 1956 року в лавах партії П'єра Пужада
Після навчання в єзуїтській школі у Вані 1944 року Ле Пен спробував вступити до лав французького антифашистського опору, але йому відмовили. Замість цього він незабаром вступив до Паризького університету на факультет юриспруденції.
В університеті Ле Пен приєднався до правого студентського руху, члени якого часто билися на вулиці з суперниками-комуністами.
У 1954 році Ле Пен вступив до Французького іноземного легіону і поїхав служити в Індокитай. На той час Франція зазнала великої поразки в битві при Дьєнб'єнфу під час війни Франції за збереження своїх колоній у регіоні.
Згодом ця поразка призвела до виведення французьких військ з території сучасного В'єтнаму.
1956 року Ле Пен опинився в Суеці на північному сході Єгипту, однак у конфлікті взяти участь теж не встиг: коли він приїхав, сторони конфлікту вже підписали перемир'я.
Потім Ле Пен недовго пропрацював офіцером розвідки в Алжирі, де він, як випливає з пізніших звинувачень, брав участь у тортурах ув'язнених. Ле Пен ці звинувачення завжди заперечував.
1987 року Ле Пен подавав до суду на газети, які надрукували ці обвинувачення - Le Canard Enchaine і Liberation, але програв.
Певний період своєї політичнох кар'єри він налагоджував відносини з українськими правими зі "Свободи", допоки його донька в 2014 році не зайняла проросійські позиції після анексії Криму.
Популярність
Ле Пена обрали депутатом французького парламенту 1956 року - він брав участь у виборах від невеликої партії П'єра Пужада, яка декларувала, що представляє інтереси малого приватного бізнесу.
За два роки Ле Пен перейшов до ліберально-консервативної CNIP, що протестувала проти центристської економічної політики, яку підтримували і ліві, і голлісти-праві.
1965 року політик стає головою передвиборчого штабу ультраправого кандидата в президенти Жана-Луї Тіксьє-Віньянкура. Під час цих виборів Ле Пен захищав уряд маршала Петена.
"Уряд Віші працював в умовах окупації і виконував накази німецьких окупантів", - говорив він.

АВТОР ФОТО, GETTY IMAGES
Підпис до фото, У 1981 році Ле Пен вдруге спробував стати президентом
1972-го Ле Пен створив "Національний фронт". І вже за два роки висунув свою кандидатуру на президентських виборах, однак здобув менше одного відсотка голосів.
1981-го він також хотів узяти участь у виборах, але не зміг набрати необхідної кількості підписів. Однак "Національний фронт" почав нарощувати популярність завдяки своїй жорсткій антиіммігрантській політиці.
Популярність партії була особливо високою на півдні країни, де оселилося багато мігрантів з Північної Африки.
1984 року на виборах до європейського парламенту "Національний фронт" здобув 10% голосів, і Ле Пен став європейським парламентарієм.
Своїм успіхом він багато в чому завдячував ведучій політичної телепрограми "Година істини", яка познайомила широку аудиторію з його поглядами.
Бувши членом Європарламенту, він мав можливість висловлювати своє невдоволення Євросоюзом і, як йому здавалося, втручанням Брюсселя у справи Франції.
Партійні суперечки
Пізніше Ле Пен вів активну кампанію проти запровадження єдиної європейської валюти і називав євро "окупаційною валютою".
1986 року "Національний фронт" отримав 35 місць у Національній асамблеї Франції. А 1988-го він знову висунув свою кандидатуру на президентських виборах. Цього разу Ле Пен отримав 14% голосів. На виборах 1995 року він набрав на один відсоток більше - 15%.

АВТОР ФОТО, AFP
Підпис до фото, У 2007 році Жан-Марі Ле Пен став найстаршим кандидатом, який коли-небудь балотувався на президентських виборах у Франції
Але в "Національному фронті" почалися внутрішні проблеми. Різні фракції сперечалися щодо майбутньої політики партії.
Бруно Мегре, якого вважали найімовірнішим наступником Ле Пена, спробував узяти партійну владу в свої руки. Його незабаром вигнали з партії, але партійна єдність вже дала тріщину.
Попри внутрішні партійні розбіжності, президентська кампанія Ле Пена 2002 року виявилася для нього найуспішнішою. Він набрав понад 16% відсотків голосів на тлі слабкого виступу тодішнього прем'єр-міністра Ліонеля Жоспена.
Вперше в історії країни кандидат з настільки маргінальними поглядами вийшов у другий тур президентських виборів. Це викликало хвилю протестів по всій Франції, і в другому турі з величезною перевагою, набравши 82% голосів, переміг Жак Ширак.
Але успіх Ле Пена не залишився непоміченим більш поміркованими політиками правого штибу, які побачили політичну вигоду в запозиченні деяких популістських ідей "Національного фронту".
У 2007 році він став найстаршим кандидатом, який коли-небудь балотувався у Франції на президентських виборах. Він посів четверте місце і не зміг пройти до другого туру.
Виключення з партії
Два місяці по тому на парламентських виборах нещодавно обраний президент Ніколя Саркозі використав основні теми "Національного фронту" - національна безпека та міграція - і відкрито заявив, що планує боротися за голоси прихильників цієї партії.
Партія Ле Пена не змогла отримати жодного місця в Національній асамблеї. Під тягарем фінансових проблем Ле Пен був змушений виставити на продаж будівлю штаб-квартири партії в передмісті Парижа.

АВТОР ФОТО, EPA
Підпис до фото, 2011 року Жан-Марі Ле Пен передав партійне лідерство своїй дочці Марін
2011 року він передав посаду лідера партії своїй дочці Марін Ле Пен.
Між батьком і дочкою відразу почалися непорозуміння. Марін Ле Пен вирішила змінити імідж партії, зробивши її більш поміркованою, і відмовитися від найбільш одіозних ідей свого батька.
Так вона хотіла зробити "Національний фронт" більш привабливим для поміркованих євроскептиків.
У 2015 році Жан-Марі Ле Пен заявив, що нацистські газові камери Голокосту були лише "деталлю історії". Його викликали на засідання партійної дисциплінарної комісії, на яке він не з'явився, і його членство в партії призупинили.
За кілька місяців Ле Пена більшістю голосів однопартійців остаточно виключили з "Національного фронту".
Однак з політики він не пішов. Того ж 2015 року він створив нову політичну силу "Синьо-біло-червоне об'єднання", названу на честь кольорів національного прапора Франції.
А у квітні 2018-го Жан-Марі Ле Пен вступив до європейської партії націоналістів "Альянс за мир і свободу".
2018 року у Франції суд визнав його винним й оштрафував за розпалювання гомофобії. Причиною судового позову стали публічні заяви Ле Пена.
Зокрема, у березні 2018 він написав у своєму блозі: "Я вважаю, що педофілія бере початок у захопленні гомосексуальністю".
Успіхи Ле Пена на виборах багато в чому пояснюються його ораторськими здібностями й умінням передати занепокоєння тих французів, які побоюються напливу в країну мігрантів.
Ще одним ударом для Ле Пена стало рішення його 28-річної онуки, депутатки парламенту Маріон Марешаль-Ле Пен відмовитися від другої, дідусевої, половини свого прізвища. "Маріон, напевно, думає, що ця ноша для неї заважка", - сказав він.
2023-го Жан-Марі Ле Пен, як і його дочка, стали фігурантами справи про нецільове витрачання коштів, отриманих від Євросоюзу. Пізніше стало відомо, що колишнього лідера партії "Національний фронт" помістили під формальний нагляд його дітей у зв'язку з погіршенням здоров'я.
"Масова міграція тільки почалася, - сказав він 2002 року в інтерв'ю одній з французьких газет. - Це найбільша проблема для Франції, Європи і, можливо, світу. Є ризик, що нас затопить".
Такі погляди, разом з його активним неприйняттям Євросоюзу і впевненістю у тому, що правлячий клас втратив зв'язок із простими людьми, сприяли його популярності серед певної частини французького електорату.
Жан Марі Ле Пен - дружба зі "Свободою" і Тягнибоком
До 2014 року між французькими й українськими націоналістами не було суперечок. Ба більше - з 2000-х років Жан Марі Ле Пен уклав з українською партією "Свобода" Олега Тягнибока угоду про співпрацю. Тягнибок неодноразово зустрічався з Ле Пеном як керівником "Національного фронту".
З другої половини 2000-х років, коли Олег Тягнибок почав активно розбудовувати партію "Свобода", він шукав союзників серед європейських правих партій.
Серйозна співпраця "Свободи" з французьким "Національним фронтом" почалася щонайменше з 2005 року.
Восени 2005-го Францією прокотилась хвиля погромів та підпалів машин, які чинили переважно мігранти. 11 листопада 2005 року "Свобода" зробила чи не першу публічну заяву на підтримку "Національного фронту".
"Французькі патріоти, згуртовані навколо "Національного фронту" Жана-Марі Ле Пена, давно попереджали про небезпеку, яку несе в собі масове переселення до країни представників зовсім іншої релігії, раси, цивілізації", - йшлося у заяві Олега Тягнибока.
А вже 28 грудня 2005 року до України з візитом приїхала делегація французького "Національного фронту", і вони провели у Львові спільну конференцію.
У 2009 році Олег Тягнибок балотувався на посаду президента України й на старті виборчої кампанії відвідав Францію.
Там він зустрівся з керівником "Національного фронту" Жан-Марі Ле Пеном та підписав 23 листопада 2009 року протокол про співпрацю.
"Ми маємо багато спільного в ідеях між нашими партіями. Думаю, наша співпраця піде вперед. Це допоможе французам краще пізнати Україну", - прокоментував підписаний протокол Жан-Марі Ле Пен.

Підпис до фото, Підписання протоколу про співпрацю між "Національним фронтом" і "Свободою", 2009 рік
"Свобода" і "Національний фронт" домовились сприяти поширенню у своїх країнах інформації одна про одну, підтримувати колег в організаціях правих партій Європи та європейських політичних структурах.
Напередодні місцевих виборів 2010 року в Україні у бік "Свободи" посипались звинувачення, нібито саме "Національний фронт" фінансує її виборчу кампанію.
"Свобода" була змушена випустити спеціальний випуск партійної газети, аби спростувати подібні звинувачення.
Наступниця на посаді керівника "Національного фронту" і донька Жана Марі Ле Пена у 2014 році почала рух у бік Москви на боці анексії Криму, то ж тоді дружба цих політичних сил припинилась
- Войдите, чтобы оставлять комментарии