Клікбе йтери спекулюють і монетизуються на емоціях
Шо не так із такими заголовками, чому це не просто - клікбейт, спотворення чи неетичність.
Це стає частиною стратегії руйнації соціальної тканини, якщо хочете.
Спойлер: такий контент працює з невизначеністю і очікуваннями, впливає на формування особистих пріоритерів і порядків денних.
А тепер глибше.
Відкриваємо, наприклад, монографію “Ризики в сучасному нестабільному суспільстві: соціальні і культурні виміри” Інституту соціології НАНУ і читаємо (врахуйте, що вона від 2021 року і додайте нинішні тригери, пов’язані з війною).
Ми - поляризоване суспільство (афективно, тобто, емоційно, поляризоване), і це чітко показала остання президентська виборча кампанія 2019 року.
Які ознаки емоційноїполяризації?
Виборці реагують на рівень поляризації еліт, надають негативні оцінки іншому кандидатові порівняно з оцінками власного, вважають за краще спілкуватися з однодумцями, дистанціюючись від опонентів і не довіряючи їм.
Також в Україні присутній внутрішньогруповий фаворитизм (це коли прихильники партії чи кандидата голосують не скільки за нього, а проти іншого).
Коли ми знаємо це, ми можемо краще зрозуміти, як політичний клас використовує нас, щоб впливати на формування громадської думки, ще більше поляризуючи нас.
Можливо, ви пам’ятаєте часи, коли ти голосуєш за одного кандидата, перемагає інший, і ти така: ну ок, це вибір співгромадян, наступного разу може перемогти мій/моя, і тільки якщо це янукович і починається лайно якесь, ти йдеш на Майдан.
Зараз все дещо не так.
Залежно від того, виграв чи програв твій кандидат (і це світовий тренд!), виникає фрустрація, поляризація, емоційні розколи.
У монографії, яку ми все ще читаємо, йдеться про 8 базисних установок, які показують, яке у нас може бути емоційне тло залежно від того, що сталося з твоїм кандидатом (від адептів і прихильників до стривожених, спантеличених, відчужених, противників та інших).
Повторюю, це світовий тренд.
І як з цим працювати - окрема тема.
Вибори - це один з прикладів, просто дуже яскравий, і я б не хотіла, щоб ми тут говорили про давно минулі справи.
Але вони тягнуть за собою установки, які потім можуть визначати ширше коло наших поведінкових моделей, в нашому - інформаційних джерел, які ми споживаємо і яким віримо.
Якщо ви подивитесь на діаграмку емоційної палітри у соціально-політичних протистояннях, то наче в соцмережах побуваєте: обурення, розчарування, відчуття відчаю або безвиході.
Що з цим усім роблять політики?
Замість того, щоб працювати з лініями розколу і на залучення фрустрованих груп, вони намагаються залити ці лінії бетоном, щоб їх ніколи було не розбити.
Що роблять недобросовісні всякого роду клікбейтери?
Вони спекулюють і монетизуються на цьому емоційному тлі.
Що робимо ми, особливо якщо почуваємося як аудиторія, а не як суб'єктні громадяни, здатні сприймати світ у його складності і з пів тонами?
Йдемо за емоційною морквинкою, як ті віслюки.
Таким чином, ми маємо не просто різні порядки денні (про що я тут разів сто писала).
Ми маємо різні ціннісні і смислові пріоритети, які часто можуть суперечити один одному.
В країнах більшої екзистенційної безпеки це може бути просто цікавий матеріал для наукових досліджень.
У нашому ж випадку внутрішнє протистояння на незначущі теми - це питання життя і смерті.
Фізично.
Але через те, що, від кого і в якій емоційній амплітуді ми споживаємо інформаційно, ми навіть не можемо відрізнити значущу тему від дурниць дрібних.
Частину аудиторії це взагалі постійно тримає у стані афективної інтенсивності (іншими словами, дуже сильного переживання емоцій, не завжди адекватних до ситуації).
Це все прямо пов'язане з моїми улюбленим клікбейтом. Бо воно - не лише про заголовки, там же найчастіше всередині і вміст такий, як у заголовку.
Є навіть термін такий у дослідника Браяна Болла - “дезінформаційна екосистема”.
Це така система, що перешкоджає передачі фактів і знань через журналістські, експертні, наукові канали.
І я знаю людей з реального життя, які в такій екосистемі роками живуть.
Зрештою, медіскептицизм, недовіра до інституціалізованих професійних ЗМІ також росте звідси. Що, мовляв, ви мені розкажете, якщо мені все вже розказали Світан з Арестовичем і астрологи УНІАН.
Як це працює?
Інформаційна асиметрія (коли людина знає дуже мало і дезорієнтована) породжує потребу швидко заповнити порожнечу.
Швидко і легко її можна заповнити хіба що конспірологічними поясненнями незрозумілого, помилковими уявленнями про те, що навколо, фальшивими обіцянками і нереалістичними очікуваннями.
Таким чином, спотворена, брехлива, маніпулятивна злоякісна інформація стає способом контролю за нашим життям і поведінковими рішеннями.
Тобто, за тими заголовками, як би ми не сміялися, - робота з очікуваннями.
І ось вам підтвердження від дослідників.
Соціологічний моніторинг "Українське суспільство" у 2024 році показує, що очікування майбутнього залежать від джерел інформації.
Більшість з тих, хто очікує погіршення ситуації в країні, інформацію отримують перевадно з невеликих каналів YouTube або тг.
Ті, хто орієнтується на телемарафон "Єдині новини", великі новинні сайти, великі ютуб-канали - переважно оптимісти.
Втім, і песимізм "помиральної ями", і оптимізм "кави в Ялті" маніпулятивні - бо реальність зазвичай складніша.
Але там, де держава і політична влада системно і чесно не пояснюють реальності, не працюють з очікуваннями, з ними працюють герої моєї рубрики.
Мало того, що це впливає на наші щоденні рішення, на життєві стратегії загалом, на загальний емоційний клімат і т.д.
Найгірше - що це роками тримає багато людей у фазі заперечення реальності і своєї (хоча б часткової) відповідальності за цю реальність.
Тетяна Трощинська
Источник:
PRпортал
- Войдите, чтобы оставлять комментарии
