Осінній блеф: чому захлинулася акція протесту біля Верховної Ради?
Спроба влаштувати у Києві щось середнє між «третім Майданом» та театралізованою виставою на честь 100-річчя перевороту у Петрограді, поки залишається непереконливою. І говорити, що вона отримає друге дихання нині нема підстав. Осінній блеф виявився не надто ефективним.
Нульовий ефект
У середині жовтня виступ за «велику політичну реформу» захлинувся через брак підтримки на вулиці (5 тисяч людей після 2-місячної агітації – відверто непереконлива цифра) та відсутність єдиного організаційного центру. Гучними закликами та погрозами можна отримати більше переглядів виступу на youtube, проте складно переконати киян підтримати акцію. Вимоги акції погано корелювали із суспільними настроями. Ізольованість наметового містечка у Маріїнському парку та на вулиці Грушевського, достатньо чіткі дії правоохоронців, брак приводів для провокацій – все це зіграло проти ініціаторів акції, переважна більшість яких вийшли з протесту вже ввечері 19 жовтня.
Персоналії протесту
Михайлу Саакашвілі, за великим рахунком, не залишається іншого виходу, як намагатися витиснути максимум з акції, яка сьогодні знаходить підтримку хіба що кількох десятків чоловік. Влада зуміла позбавити екс-голову Одеської ОДА головного стимулу – постійної уваги “вдячних громадян”. До того ж кульбіти з українським паспортом та статусом біженця, боротьба за який триває і не заважає Саакашвілі намагатися розхитати ситуацію в Україні, не додають Міхеїлу Ніколозовичу впевненості у завтрашньому дні. Опоненти говорять про “тінь Ігоря Коломойського” за спиною у Саакашвілі, проте доказів цього поки не надано.
Показовим виглядає позиціонування парламентаріїв Єгора Соболєва та Семена Семенченка з фракції “Самопоміч” як представників руху “Визволення”. Очевидно, що Андрій Садовий та інші його соратники підтримали б акцію більш активно, якби вона мала більший успіх та очевидні перспективи. Образи Соболєва, оповитого українським прапором, та Семенченка з “цивільним корпусом батальйону “Донбас” мало надихають учасників акцій протесту та пересічних громадян. А спроби блокувати фабрику Roshen, логістичні центри корпорації та її фірмові магазини викликали хіба що кпини у соціальних мережах.
Юлія Тимошенко не підтримала акцію за “велику політичну реформу”, і тут можна віддати належне її інтуїції. Політик, який втретє поспіль готується боротися за президентську посаду, має мінімум прав на помилку, тому в її штабі ретельно зважують всі кроки та намагаються не керуватися емоціями. Без “сердечників”, що мають розгалужену партійну структуру на місцях, у прихильників “ВПР” практично не було шансів на успіх.
Лідер “Батьківщини” зробила ставку на вибори в ОТГ, оголосивши їх напередодні дня голосування “першим туром президентських та парламентських виборів”. Проте вже ввечері 29 жовтня Тимошенко почала говорити про фальсифікації влади, оприлюднивши маніпулятивний екзит-пол з третини ОТГ, а протягом наступного тижня ледь не щодня доводила, що саме її однопартійці перемогли на виборах в ОТГ.
Певної пікантності додає ситуації той факт, що Тимошенко була послідовно проти децентралізації, а тепер намагається використати її тренд у власних інтересах. Об’єктивні дані тим часом свідчать, що вибори голів міських ОТГ виграли представники БПП “Солідарність”, а серед депутатів сільських ОТГ більше за все самовисуванців. Однак капітулювати Тимошенко не збирається.
Що далі?
Проте результати виборів у ОТГ вкупі зі зростанням рейтингів Порошенка (Центр Разумкова та СОЦІС зафіксували його першість за останніми опитуваннями громадської думки, що були проведені на початку жовтня) мали дещо зменшити активність амбітних претендентів на президентську посаду та ініціаторів проведення дострокових парламентських виборів. Річ у тому, що без забезпечення тиску вулиці на законодавців розраховувати на серйозні зміни у нормативній базі не випадає, а це означає, що гіпотетичні дострокові вибори пройдуть за старим виборчим законом. Він фактично залишає шанси на подолання 5-відсоткового бар’єру тим, хто матиме доступ до телереклами, а у мажоритарних округах дає старт змаганню не ідеологій, а ресурсних можливостей.
Ситуація складається таким чином, що протест пішов на спад, так і не перетворившись на загрозу владі. Очевидно, що наступну спробу противники Порошенка здійснять навесні, а до того часу спрацюють механізми пенсійної реформи, і ситуації може стати більш стабільною. Отже, вірогідність дострокових парламентських та президентських виборів продовжує залишатися у межах статистичної похибки.
- Войдите, чтобы оставлять комментарии
