Дівчина, яка "штовхнула" Клінтон до президентства
Гілларі Клінтон часто згадує, що у 2000 році почала власну політичну кар'єру завдяки заохоченню від 17-річної школярки на ім'я Софія Тотті. Де ж зараз панна Тотті?
У нещодавньому випуску передачі Hardball на каналі MSNBC ведучий Кріс Метьюз запитав Гілларі Клінтон – найімовірнішої претендентки у кандидати на пост президента США від Демократичної партії – про її рішення перейти від ролі першої леді до політичної кар'єри й розпочати у 2000 році кампанію за пост сенатора від штату Нью-Йорк. Що підштовхнуло її до такого рішення?
Пані Клінтон відповіла, що спершу мала сумніви: "Але моя думка змінилась, і я розповім вам, чому".
Взимку 1999 року, усе ще як перша леді, пані Клінтон відвідала одну з шкіл Нью-Йорка, щоб презентувати документальний фільм про жінок-спортсменок "Не бійтесь змагатися" (Dare to Compete). В аудиторії були присутні героїні фільму – легенда тенісу Біллі Джин Кінг і гімнастка Домінік Доз. Ведуча зустрічі, висока старшокласниця, оголосила виступ першої леді.
"Здається, вона була капітаном чи волейбольної, чи баскетбольної команди. Я вийшла вперед і потисла їй руку, – пригадала пані Клінтон. – І тоді вона нахилилась до мене і сказала: "Не бійтесь змагатися, пані Клінтон, не бійтесь змагатися". І я подумала: ого!"
Клінтон і раніше неодноразово розповідала цю історію, зокрема в автобіографії "Жива історія".
"Її коментар заскочив мене зненацька – настільки, що після цієї зустрічі я серйозно задумалася. Невже я сама боюся робити те, до чого постійно закликаю інших жінок? – пише пані Клінтон. – Можливо, я й справді мушу відкинути страх і позмагатися".
Як ми знаємо, вона так і вчинила – і стала сенатором від Нью-Йорка, потім держсекретарем, а зараз активно проводить уже другу свою президентську кампанію.
Та як склалося життя сміливої 17-річної дівчини, якій вона завдячує натхненням для своєї стрімкої політичної кар'єри?
Image copyrightCourtesy Sofia Totti BernardiImage captionГілларі Клінтон (крайня ліворуч) слухає 17-річну Софію Тотті, 1999 рік
Її звали Софія Тотті, а сьогодні звати Софія Тотті Бернардин; вона була капітаном баскетбольної команди школи "Лабораторія спільних дій" Нью-Йорка. Кореспондент BBC News знайшов її у Парижі, де ця 34-річна бізнес-леді та мати двох дітей мешкає останні десять років. Ми спитали, чи сходяться її спогади про ту мить з розповіддю пані Клінтон.
"Так, все точно так і було", – підтверджує пані Бернардин.
На той час, пригадує вона, у першій леді її захоплювали не стільки політичні погляди, скільки пристрасть. Софія вже чула по телебаченню і обговорювала з батьками за обіднім столом новину про те, що пані Клінтон напружено думає, чи варто її претендувати на місце у сенаті.
Запрошуючи на сцену гостей, Софія представила Біллі Джин Кінг як "легенду тенісу", Домінік Доз – як "олімпійську гімнастку", а Гілларі Клінтон – як "нового кандидата у сенат, сподіваємось". Потім настала та мить, коли двоє перетнулись на сцені.
"Я просто сказала їй іти до мети, – пригадує пані Бернардин. – Заднім числом я розумію, що зі сторони це могло здатися зухвалим і недоречним".
Вона розповідає, що після цієї зустрічі пані Клінтон передала їй записку, де заохочувала втілювати свої мрії.
Протягом 17 років, що минули, пані Бернардин вчиняла згідно з власною порадою і не боялася змагатися. Після школи вона вивчала міжнародні відносини в університеті Тафтса (Бостон), а потім розпочала кар'єру у видавничому маркетингу – у журналі Vogue (Нью-Йорк).
Через роботу вона переїхала до Парижа, де працювала з європейськими рекламодавцями журналу. Одного разу, пригадує вона, клієнтка – представниця виробника сумок класу "люкс" – розповіла, що її компанія відкриває 20 нових магазинів у Китаї, але не має достатнього досвіду на тому ринку. І тоді на пані Бернардин зійшло прозріння: вона пішла з Vogue і відкрила власне рекламне агентство, що спеціалізується у налагодженні зв'язків між люксовими європейськими дизайнерами одягу і перспективним азійським ринком. На той час їй було 28 років.
"Я подумала – знаєте що? Я вірю в цю ідею та в її майбутнє, тому я готова над цим попрацювати", – пригадує вона.
Image copyrightCourtesy Sofia Totti BernardinImage captionСофія Бернардин у Парижі
Видавнича фірма Conde Nast доручила її агентству керувати просуванням своїх журналів у Китаї, і це допомогло їй збудувати портфоліо на кілька мільйонів доларів, каже пані Бернардин.
У 2011 році вона пішла з власноруч заснованого агентства, щоб разом з бізнес-партнеркою Сабріною Маршалл заснувати ще одну компанію під назвою RESEE. Компанія, зареєстрована у 2013 році, спеціалізується у пошуках та перепродажу вінтажного одягу від відомих дизайнерів.
За словами Софії, гасло "Не бійся змагатися" та підбадьорливі слова пані Клінтон з того дня у 1999 році дуже допомогли їй у підприємництві.
"Я ношу їх з собою і згадую у будь-якій складній ситуації, – каже вона. – Наприклад, коли ми сидимо перед інвесторами, а вони питають: "А де у вашій компанії чоловік?". А ми відповідаємо: "Тут ведемо справи ми".
Компанія має успіх на американському ринку, і пані Бернардин передбачає, що одного дня разом з сім'єю повернеться у США, щоб відкрити там офіс RESEE. Але у 2016 році вона обиратиме президента з-за кордону – і пані Клінтон матиме її голос, якщо дійде до фінішної прямої.
Озираючись назад, пані Бернардин трохи ніяковіє з приводу своєї сміливої репліки на адресу пані Клінтон, та все ж не шкодує про неї.
"Найгірше відчуття – шкодувати, що ти щось не зробив, коли міг. Це були дуже щирі слова, і я просто не могла їх стримати, – каже вона. – Згадуючи про це, я доходжу висновку, що і зараз би сказала те саме. Точно сказала б!"
- Войдите, чтобы оставлять комментарии
