Council on Foreign Relations | США. Конфлікт в Україні вже не є пріоритетом зовнішньої політики США 

Американська Рада з питань зовнішніх відносин виключила конфлікт на Донбасі з першочергових безпекових пріоритетів США на 2016-й рік. Впливовий аналітичний центр Council on Foreign Relations понизив свою оцінку пріоритетності попередження конфлікту в Україні для закордонної політики США у цьогорічній доповіді Preventive Priorities Survey («Дослідження превентивних пріоритетів – 2016»). Дослідники центру CFR віднесли конфлікт в Україні до другої за важливістю групи тривожних ситуацій у світі, попередження яких мало би стати пріоритетом для американських дипломатів. Також до цієї групи увійшли: перекидання до США із Мексики кримінального насильства пов’язаного із наркотиками; дестабілізація у Пакистані; насильство та політична нестабільність у Лівані; громадянська війна у Ємені; нестабільність у Йорданії; конфлікт між США та Іраном; регіональний конфлікт у Південно-Китайському морі; зростання напруги між країнами НАТО та Росією. Минулого року Україна увійшла до першої, найбільш пріоритетної групи за результатами дослідження Ради з питань зовнішніх відносин – CFR. Натомість у цьогорічній доповіді до пріоритетних завдань закордонної політики США експерти центру віднесли: громадянську війну у Сирії; напад із масовими жертвами на США, або їх союзника; конфлікт з Північною Кореєю, або в ній самій внаслідок випробування КНДР ядерної чи балістичної зброї; політична нестабільність ЄС; роздроблення Лівії; конфлікт між Ізраїлем та Палестинськими територіями; політичне насильство у Туреччині; нестабільність в Єгипті; нестабільність та насильство Афганістані; подальше дроблення Іраку. 

Politico | Бельгія. Експерти за примирення Заходу і РФ для перемоги над ІДІЛ

Для перемоги над "Ісламською державою" західним державам потрібно шукати спільну мову з Російською Федерацією. Про це йдеться у опитуванні 76 експертів з міжнародних відносин, яке провело видання Politico. Як засвідчили результати опитування, 53% (40 осіб) висловили думку, що найкращим способом боротьби з ІДІЛ співпраця з Росією і Іраном з дипломатичного врегулювання в Сирії. При цьому, 18,4% опитанихзапропонували надати арабським країнам вирішення цієї проблеми, а 16% заявили, що кращий спосіб боротьби з ІДІЛ – це наземна кампанія НАТО в Сирії. 12% вважають, що достатньо підсилити авіаудари. І лише один чоловік запропонував відмовитися від боротьби з тероризмом на Близькому Сході. "Настав час припинити дію санкцій проти Росії і сформувати стратегічне партнерство", — прокоментував один з кавказьких респондентів.Цікаво те, що 54,4% експерітв не думають, що у 2016 році відносини Росії і Заходу стануть краще. Також з резульаьтів опитування випливає, що тридцять три відсотки експертів розглядають міграцію як найбільшу загроза, з якою зіткнувся ЄС. На другому місці у рейтингу загроз для Євроспільноти опинився ісламський терроризм. Зростання популярності популістських партій та загрози демократії опинились на третьому місці. Політика президента США Барака Обами отримала схвалення 51% опитаних, які відзначили його заслуги в переговорах щодо ядерної програми Ірану. При цьому президента США назвали "нерішучим, дуже обережним". На думку учасників опитування, Обама "не бере в розрахунок довгострокові сценарії" і "дуже мляво діє в питанні Сирії і ІГ". В опитуванні взяли участь 76 осіб, серед них заступник генсека НАТО Олександр Вершбоу, екс-президент Світового банку Пол Вулфовіц, екс-прем'єр і колишній глава МЗС Швеції Карл Більдт, а також посли шести країн в ЄС. Всі коментарі есперти надали на умовах анонімності. 

TASS | Росія. Президент Австрії хоче зняття санкцій з РФ, але не піде проти ЄС

Австрія хотіла б зняття санкцій проти Росії, але вона не піде проти політики Євросоюзу в цьому питанні. Про це заявив в ексклюзивному інтерв'ю ТАСС президент Австрії Гайнц Фішер. За його словами, Відень буде апелювати до всіх сторін конфлікту з вимогою виконувати мінські домовленості. "Нинішні санкції, які були введені Євросоюзом і від застосування яких Австрія як лояльний член Євросоюзу не усунулась, пов'язані з розвитком подій у Криму і в Україні", - нагадав він. "Що ми, австрійці, можемо зробити, то це сприяти збереженню тиску для того, щоб всі домовленості обома сторонами дотримувалися", – сказав Фішер. За його словами, "чим очевиднішим стає те, що ці домовленості виконуються, тим швидше санкції можуть бути скасовані". "І, звичайно, вони будуть скасовані, тому що я хотів би бачити майбутнє без санкцій, і не хочу бачити санкцій в майбутньому", - підкреслив президент Австрії.

Der Spiegel | Німеччина. Аваков оплатив піар-кампанію з визволення Юлії Тимошенко з в'язниці

За інформацією німецького видання Der Spiegel, нинішній глава МВС України Арсен Аваков оплатив піар- кампанію з визволення Юлії Тимошенко з в'язниці. За даними німецького журналу Der Spiegel, в Німеччині у 2011-2012 роках проводилась оплачувана піар- кампанія зі звільнення Юлії Тимошенко з в'язниці. Її ініціатором і спонсором був нинішній міністр внутрішніх справ України Арсен Аваков, і обійшлася вона йому в півмільйона євро, запевняє видання. За версією автора розслідування, журналіста Der Spiegel Свена Бекера, наприкінці 2011 року Аваков - на той момент соратник Тимошенко у партії "Батьківщина" - встановив контакти з берлінськими лобістами, які повинні були допомогти звільнити екс-прем'єрку України з-під варти. Серед тих, на кого вийшов Аваков, були екс-прем'єр НДР Лотар де Мезьєр і зареєстрована у Берліні піар-фірма з англомовною назвою German PR and consulting group (GPRC), очолюють яку Костянтин Пановко та Ігор Побережський. Der Spiegel стверджує, що 20 грудня 2011 підконтрольна Авакову фірма Investor Italia переказала 250 тисяч євро на рахунок GPRC. Ще 250 тисяч "за договором" повинні були надійти пізніше, повідомляє видання. Метою кампанії було звільнення екс-прем'єрки України до парламентських виборів 2012 року. Чинний глава МВС України не відреагував на запити німецького журналу, а Юлія Тимошенко відмовилась від коментарів з цього приводу. Обличчям піар-кампанії стала дочка найвідомішої жінки в українській політиці, Євгенія Тимошенко. Вона повинна була "уособлювати гуманітарний та емоційний аспекти", підтримувати "співчутливий настрій ЗМІ" і  зробити справу Тимошенко "трендовою темою", цитує Der Spiegel "дорожню карту" кампанії, що отримала назву "Свободу Юлії Тимошенко". Тижневик нагадує, що наприкінці 2011 року Україна не була на порядку денному німецької та європейської політики, тому першим кроком лобістів стало позиціонування ситуації з Тимошенко в ЗМІ. Так, 12 грудня 2011 року в найпопулярнішій газеті Німеччини Bild вийшло інтерв'ю з Євгенією Тимошенко під заголовком "Моя мама помре, якщо їй ніхто не допоможе!". А місяць потому, 12 січня 2012-го Євгенія Тимошенко виступила в ефірі одного з найбільших німецьких телеканалів ZDF. Політичний консультант, який організував це телеінтерв'ю, розповів Der Spiegel, що він охоче посприяв "звільненню політв'язнів". Видання наголошує, що, зрозуміло, не всі ЗМІ цікавилися випадком Тимошенко саме з подачі лобістів. До слова, дочка ув’язненої пізніше удостоїлася навіть зустрічі з канцлеркою ФРН Ангелою Меркель. Однак у німецькому уряді запевнили Der Spiegel, що діяльність лобістів не вплинула "ані на політику уряду щодо України", ні на дії "в ситуації з Юлією Тимошенко, яка тоді перебувала в ув'язненні". Водночас, за інформацією тижневика, в електронному листуванні GPRC йшлось про те, що Лотар де Мезьєр нібито діяв у випадку Тимошенко зі "згоди" уряду Німеччини. Колишній прем'єр НДР, зокрема, вів переговори про долю ув’язненоїї із заступником Генпрокурора України Ренатом Кузьміним. Крім того, він встановив контакт з берлінською клінікою "Шаріте", лікарі якої кілька разів відвідували Юлію Тимошенко в Харкові. "Лікарі приїжджають, повідомляють, що Юлія Тимошенко важко хвора - і більше нічого. Журналісти та політики дійдуть своїх висновків", - цитує Der Spiegel електронні листи GPRC. Саме це насправді і сталося. В результаті піарникам вдалось привернути увагу європейських політиків до долі екс-прем'єрки України. З червня 2012 року Тимошенко неодноразово відвідували колишній голова Європарламенту Пет Кокс і екс- президент Польщі Олександр Кваснєвський. У березні 2012 року голова GPRC Костянтин Пановко, згідно з матеріалами Der Spiegel, привітав колег з тим, що "в найкоротші терміни була проведена операція, яка не має аналогів на західноєвропейській політичній сцені, яка зробила долю Юлії Тимошенко центральною темою ЗМІ та політиків". "Тиск на Київ зростає", - констатував Пановко. Тим не менш, сприяти звільненню екс-прем'єрки України вже до парламентських виборів у жовтні 2012 року, як це спочатку планувалося, лобістам все ж не вдалося. Проте пізніше тема визволення Тимошенко стала одним з каменів спотикання в переговорах щодо Угоди про асоціацію між Україною та ЄС. А це, у свою чергу, призвело до революції на Майдані і усунення Віктора Януковича з поста президента України, нагадує Der Spiegel. 

Foreign Policy | США. США посилають Путіну нагадування: припинити втручання в Україні

Американський журнал Foreign Policy публікує на своєму сайті статтю про те, що «США посилають Путіну нагадування: припинити втручання в Україні». Йдеться про те, що Міністерство фінансів США оголосило у вівторок про нові санкції, щоб покарати розпалюване Москвою втручання в Україні, а саме про розширення списку підсанкційних на ще 34 фізичні й юридичні особи з Росії і з України, щодо України маються на увазі низка компаній із тимчасово окупованого Криму й кілька діячів сепаратистів на Донбасі та колишніх урядовців часів Януковича. Як пише видання, США розширили свої санкції, пов’язані з невпинною агресією в Україні, вперше відтоді, як Москва у вересні почала свою кампанію бомбардувань у Сирії проти угруповання «Ісламська держава». Із того часу адміністрація президента США Барака Обами багато разів закликала президента Росії Володимира Путіна дійсно цілити в це угруповання, а не підтримувати режим президента Сирії Башара аль-Асада. Журнал додає, що представник Мінфіну США Джон Сміт, оголошуючи про розширення санкційного списку, сказав, що це свідчить про «незламну рішучість продовжити тиск на Росію, щоб вона поважала безпеку і суверенітет України». Але, пише видання, виникає дедалі більше питань, чи такі економічні покарання є дієвим засобом стримування для Путіна. У статті згадано про дослідження експерта з енергетики Інституту Катона у США Емми . Ашфорд, яка вважає, що санкції майже ніяк не стримали кремлівського владаря. Її стаття, яку журнал надрукує в наступному числі, стверджує: «Після першого кола санкцій агресія Кремля тільки зросла: Росія формально поглинула Крим і посилила фінансову й військову підтримку проросійських сепаратистів на сході України». 

The Financial Times | Великобританія. Москва голосує за припинення зони вільної торгівлі з Україною

Британський щоденник ділових кіл The Financial Times друкує статтю про те, що «Москва голосує за припинення зони вільної торгівлі з Україною» – таке рішення ухвалив у вівторок парламент Росії. Із цього приводу аналітик фінансової компанії Nomura у справах новопосталих ринків Тім Аш заявив, що «з 1 січня 2016 року, здається, ми побачимо повномасштабну «тотальну» торговельну війну між Україною й Росією». Крім припинення чинності умов зони вільної торгівлі СНД між Росією й Україною, Москва з 1 січня також накладає на Київ ембарго на імпорт продуктів харчування. У київській фінансовій компанії Dragon Capital вважають, що ці заходи найбільше вразять український експорт м’яса, паперу і виробів зі сталі. Як мовиться в заяві компанії, «ми грубо оцінюємо сумарний вплив продуктового ембарго і скасування режиму вільної торгівлі приблизно у 500–700 мільйонів доларів, або 0,5–0,7 відсотка від очікуваного ВВП України у 2016 році». Але при цьому компанія зауважила, що експорт харчових продуктів із України до Росії вже за перші дев’ять місяців цього року скоротився на 76 відсотків порівняно з цим періодом минулого року. Це означає, що навіть повне припинення торгівлі додасть Україні втрат менш як на 300 мільйонів доларів на рік. Як зазначає газета, Україна докладає значних зусиль, щоб диверсифікувати свій експорт на інші ринки. Цього року Україна уклала угоду про вільну торгівлю з Канадою, а у вівторок, додає видання, президент Петро Порошенко заявив, що Київ підпише угоду про вільну торгівлю і з Ізраїлем протягом наступних шести місяців. 

The Wall Street Journal | США. Дилема у придушенні корупції в Україні

«Дилема у придушенні корупції в Україні» – так назвав свою статтю в європейському виданні американського щоденника The Wall Street Journal відомий експерт із українських питань, дослідник аналітичного центру «Атлантична рада» і співдиректор ініціативи «Україна в Європі» Адріян Каратницький. «Робіть надто повільні кроки – і вас звинуватять у потуранні олігархам. Робіть надто швидкі кроки – і коаліційний уряд може розвалитися» – так бачить автор цю дилему. Він нагадує, що Україна протягом більшої частки своєї 25-річної історії після відновлення незалежності потерпала від масової корупції, що стала головним каталізатором і Помаранчевої революції 2003 року, і протестів Майдану 2013–14 років. Але рішучий наступ на корупційні привілеї олігархів означав би спротив потужних лобістів у парламенті, включно з членами нестійкої владної більшості. Та, з іншого боку, гнів суспільства наростає: громадянське суспільство, в запамороченні від скинення режиму колишнього президента Віктора Януковича і в захваті від власної, а також бійців-добровольців, ролі в відбитті воєнного наступу Росії на Донбасі, висуває максималістські вимоги до урядування. До сварки долучилися й добре озброєні крайні праві угруповання, що засуджують «режим внутрішньої окупації», як вони називають корумповану, за їхніми словами, владу – яку, стверджують вони, треба скинути за будь-яку ціну. Елементами такої гарячої атмосфери стають наростання популізму, пошуків «зради» і політичного насильства, звертає увагу аналітик. Як пише автор, прискорити зусилля з метою подолати корупцію є в першу чергу відповідальністю президента Петра Порошенка і прем’єр-міністра Арсенія Яценюка. Але, наголошує він, і громадянське суспільство має стати прагматичнішим. Вимоги покарати всі корупційні дії відразу – марні. Громадянське суспільство має зрозуміти, що вагання уряду у протистоянні різноманітним олігархам, що шукають собі вигід, відображає складність демократичної політики в Україні і нестійкої парламентської більшості влади. Президент і прем’єр-міністр України мають урівноважити необхідність протистояти вимогам олігархів, із одного боку, і необхідність зберегти парламентську більшість, із іншого, попереджає Каратницький. Розвал більшості тільки привів би до влади значно більш популістський парламент і поставив би під загрозу фінансовий і економічний поступ, схвалений Міжнародним валютним фондом, Світовим банком, США і Євросоюзом, мовиться у статті. На жаль, пише фахівець, нерідко частину проблеми становлять активісти українського громадянського суспільства, багато з яких отримують західне фінансування, а також деякі парламентарі-реформатори. Вони виросли в Україні за умов десятиліть масової корупції й авторитарної чи напівавторитарної влади і навчені звичкам агресивної опозиції. Такі надміру палкі реформатори прирівнюють зволікання влади до співучасті в корупції й постійно виступають із широкими й часто необґрунтованими твердженнями про «злочинні дії» прем’єр-міністра й інших провідних членів уряду й президентської адміністрації. Як вважає Адріян Каратницький, Україні потрібне щось на кшталт «самообмежуваної революції», що відбулася в Польщі. Це гасло створив у 1980-і роки один із лідерів польської опозиції Яцек Куронь, і воно стосувалося необхідності для руху «Солідарність» стати на еволюційний шлях попри те, що в суспільстві наростало прагнення максималістських революційних дій. І після воєнного стану ця самообмежувана етика дала Польщі можливість знайти шлях національного примирення і єдності і в наслідку привела до створення держави з економікою, що зростає як одна з найшвидших у Східній Європі. Україна не може дозволити собі підриву стабільності держави, що є єдиним інструментом захисту проти іноземного агресора і єдиним законним механізмом здійснення реформ. Тому, стверджує аналітик зі США Адріян Каратницький, найкращим шляхом для України є загальнонаціональний консенсус, що ґрунтувався б на розумінні цього.

Frankfurter Allgemeine Zeitung | Німеччина. Одеса – місто, де процвітають корупція і кримінал

Кримінал процвітає в Одесі, навіть якщо судити за українськими мірками. Деякі молоді люди у цьому портовому місті на Чорному морі борються проти цього, а в центрі всієї цієї історії перебуває колишній грузинський президент. Насамперед Юлія Марушевська відклала свою докторську дисертацію. З середини жовтня вона займається новою справою, яка не має нічого спільного з «Містифікацією в українській літературі 20-го століття». Однак тема дисертації, судячи з усього, забезпечила їй непогану підготовку: вона тепер є керівником митної служби Одеси. В результаті вона виявилася учасником боротьби, в якій межі між політикою і криміналом стираються, а дійсність і теорію змови часто неможливо відрізнити. Одеса в Україні має репутацію міста, в якому приминал і корупція пустила надто глибоке коріння у порівнянні навіть із загальною ситуацією в країні. Можливо, причина полягає в тому, що найвідоміші та найулюбленіші шахраї радянської літератури були родом з цього портового міста, розташованого на березі Чорного моря. У світі, в якому головну роль грають такі мачо, як Труханов, Юлія Марушевська тепер повинна займатися викоріненням корупції на митниці, і доручено це робити 26-річному фахівцеві в галузі літератури, яка навіть зовні являє собою повну протилежність тому чоловічому світу, з яким вона повинна покінчити. Атмосфера в митному відомстві «звісно, жахлива», говорить Юлія Марушевська, однак страху у неї немає. «У нас 20-річні хлопці вирушають на фронт і ризикують там своїм життям, і водночас у нас всередині існує фронт, від якого залежить майбутнє України. На цьому фронті я і воюю». На звинувачення у відсутності досвіду Юлія Марушевська відповідає відверто: це вірно, однак у неї є сильна команда, що складається з юристів. Залучення Юлії Марушевський є частиною великого експерименту. У травні український президент Петро Порошенко призначив колишнього президента Грузії Михайла Саакашвілі губернатором Одеської області. Партія Саакашвілі у себе на батьківщині через його надмірну зарозумілість втратила владу, проте у попередні роки Саакашвілі і його прихильники домоглися успіхів у викоріненні корупції у владних структурах, судовій системі та в поліції. З допомогою вихору ініціатив Саакашвілі вдалося швидко стати популярним в Одесі. Однак спочатку направлення його в цей портове місто не виглядало гарною ідеєю. Одеса і Саакашвілі — такий варіант здавався вибухонебезпечною сумішшю. Проте сьогодні, через півроку після призначення Саакашвілі, лунає все більше критичних голосів. Люди запитують: чи не є всі ці вихори простим струсом повітря, оскільки поки Саакашвілі може пред'явити лише невелику кількість відчутних результатів. Крім того, Одеса, здається, стала тісною для Саакашвілі. У Києві, де він буває все частіше, він вплутався у різку суперечку з прем'єр-міністром Арсенієм Яценюком і з деякими членами кабінету міністрів. Подібний конфлікт здатний зруйнувати і без того крихкий уряд, особливо після того, як в ході наради на початку тижня Саакашвілі абсолютно вийшов з себе і накинувся з обвинуваченнями на міністра внутрішніх справ Арсена Авакова. Саакашвілі назвав його «злодієм» — після чого міністр внутрішніх справ запустив у нього склянку з водою. На опублікованому відеозаписі конфлікту можна бачити, як президент Порошенко сидить поруч, закривши обличчя руками. Поки ще не ясно, чи зможе Саакашвілі після цього «ганебного інциденту» довго залишатися в Одесі. І ніхто не може сказати, чи буде продовжено розпочатий ним експеримент, якщо він вже не зможе захищати членів своєї команди. Та й самі члени його команди – не такі вже й чисті, як це було на початку. Все частіше тепер говорять про темні сторони і підозрілі контакти на життєвому шляху його співробітників. Так, наприклад, батько підтриманого Саакашвілі кандидата на пост мера раніше працював в КДБ. Ще один близький до Саакашвілі працівник раніше працював у російської державній нафтовій компанії, а інший колега колись мав ділові контакти з людиною, партнером якого був аферист. Юлія Марушевська також стикається з такого роду містифікаціями в українській політиці XXI століття. Відразу після її призначення на посаду голови митниці в інтернеті з'явилися повідомлення про те, що вона нібито отримала це місце з однією метою — поставити одеську митницю під контроль мера Львова. Ланцюжок доказів будується на тому, що її чоловік працює менеджером Львівської медіакомпанії. А ще йдеться про якесь загадкове SMS-повідомлення, направлене влітку членом парламенту одному блогеру. Ця історія була представлена як викриття – тобто так, як ніби Юлія Марушевська намагається приховати від громадськості дані щодо свого шлюбу. При цьому вона носить обручку – а інформація про її чоловіка взята з податкової декларації, яку вона опублікувала в інтернеті на сайті одеської обласної адміністрації. 

The Times | Великобританія. Керівництво британської розвідки інформувало Меркель про загрозу ІДІЛ

Як повідомляє The Times, керівництво британської розвідки в жовтні на таємній зустрічі в резиденції Девіда Кемерона поінформувало канцлера Німеччини Ангелу Меркель про загрозу ІДІЛ, А вона поділилася з главами MI-5 , MI-6 та Центром урядового зв'язку (GCHQ) інформацією про президента Путіна, заворушення в Україні і ситуації в Криму. "Зустріч, на якій були присутні Ендрю Паркер від MI-5, Алекс Янгер від MI-6 і Роберт Ханніган з GCHQ, дає уявлення про те, як відбувається обмін розвідданими між союзниками в момент підвищеної стурбованості питаннями безпеки", – пише кореспондент Дебора Хейнс. Видання зазначає, що Меркель була передана дуже цінна інформація в плані деталей про небезпеку для Європи, що виходить від ІДІЛ та інших терористичних угруповань. "Вони вели довгу дискусію про Сирію ... і Росію", – заявило джерело на Даунінг-стріт. Меркель, зі свого боку, надала корисну інформацію про президента Росії Путіна та ситуацію в Україні. "Британські та німецькі спецслужби досить регулярно обмінюються інформацією на офіційному рівні, – продовжує Хейнс. – Однак главам британської розвідки і служб безпеки невластиво безпосередньо зустрічатися з канцлером Німеччини і отримувати від неї інформацію". За словами джерела на Даунінг-стріт, глави британських спецслужб час від часу інформують та інших державних лідерів, які відвідують Великобританію. "Це невід'ємна складова нашої взаємодії з близькими союзниками", - цитує видання.