Бал фріків: Чому вибори 2019 року доведуть українців до божевільні
"Так, я вирішив балотувататися (в президенти). Порошенко розглядає мене як сильного політичного і економічного суперника. Тому перша його мета була позбавити мене і опозиції фінансових ресурсів і змусити мене покинути рідну країну. Адміністрація президента Петра Порошенка стає все більш авторитарною, монополізує владу й утискає опонентів", – розповів Онищенко-Кадиров не якимсь "Хронікам хутору Забурделівка", а поважному американському виданню The Washington Times.
Чому воно так зацікавилося фігурою українського депутата? Відповідь можна знайти в стилі статті: Онищенко, виявляється, був вимушений покинути Батьківщину через викриття в якості, тільки не падайте, прихильника опозиції. А звинувачення на його адресу з'явилися після публікації аудіозаписів, в яких йдеться про корупцію в оточенні президента України. Тобто, автор статті Тодд Вуд навіть не намагався прослідкувати причинно-наслідкові зв'язки в історії Онищенка. І тому депутат-втікач виявився ледь не новим Нельсоном Манделою, а Юлію Тимошенко, про яку також там згадується, називають політв'язнем.
Залишимо цю статтю на совісті пана Вуда й редакторів американського видання, які навіть не поцікавилися, який орган розслідує справу проти Онищенка, і які саме корупційні дії йому закидають детективи Національного антикорупційного бюро. Органу, що користується підтримкою Сполучених Штатів. Значно цікавішою виглядає заява одіозного нардепа про наміри йти в президенти. В його шанси на перемогу може вірити хіба кінь Онищенка, в Україні ж добре розуміють - роль цієї особи на виборах буде виключно технічною. Її зведуть до зливу з-за кордону (бо додому він не повернеться) компромату на Порошенка і його оточення в якості підмоги комусь із конкурентів діючого президента. Точніше, конкурентці. Тій, що "політв'язень" і вічний опозиціонер.
Але в такій ролі в 2019 році буде не лише Онищенко. Про своє можливе балотування в президенти вже заявила Інна Богословська. Побачимо у списку й Вадима Рабіновича. На свої президентські амбіції натякав Сергій Лещенко. Звісно, піде на вибори Олег Ляшко. І куди ж без Надії Савченко. Висока ймовірність висунення "лівака" з орбіти Льовочкіна Сергія Капліна. А проти нього – аваківського політичного амбідекстра Іллі Киви. Неможна забувати й про "непрохідного" популіста Анатолія Гриценка, який, схоже, вичікує, коли на нього поставлять соратники Саакашвілі, єврооптимісти або хоча б хтось. Ще буде з десяток багатих нарцисів, яким "бабки ляшку жмуть". Щось давно не чути про Володимира Парасюка, невже Ігор Коломойський поставить не на нього?
То ж можна прогнозувати, що бюлетень нагадуватиме довжелезне полотно, де буде від сили п'ять прізвищ реальних кандидатів, всі ж інші зареєструються, аби зіграти за фаворитів. Тобто, йтиметься не про конкуренцію ідей чи програм, а виключно про технічне обслуговування топ-кандидатів і торги з прицілом на парламентські вибори 2019-го року. Так у нас було завжди, і ситуацію не міняють ні майдани, ні безвізи, ні легкодоступний інтернет, де можна дізнатися всі таємниці кандидатів. Тому вони й далі паразитують на катастрофічно короткій пам'яті виборців.
На жаль, законних способів зупинити нестримне бажання політиків стати технічними кандидатами на президентських виборах, не існує. Судимість? В реаліях української політики це навіть аргумент на користь висуванця. Бо у нас же всі – "політичні". А, як довів нардеп Максим Поляков, навіть довідку від психіатра можна використати для власного піару.
- Войдите, чтобы оставлять комментарии
