Я трохи втомився відповідати на питання, а чому той на обкладинці, а про того написали, а того покликали, а цього не кличете. Тому напишу тут базові принципи роботи Forbes і буду відправляти сюди «свідків» проданих обкладинок і замовних статей.

Forbes працює за ліцензією, ліцензійні умови – це доволі товста книга, де прописані стандарти і правила, що можна й чого не можна. Американці відкликають ліцензії за грубі чи системні порушення: останній раз забирали, здається, у Forbes Monaco.

Журнал

Шеф-редактор журналу – Denys Katsylo він веде флет – це система планування номера, менеджерить рейтинги, тримає дедлайни, пише і редагує складні тексти. 

У журналів є ±стала структура: 2 або 3 спецтеми чи рейтинги, 2-4 великі історії (ми їх називаємо фічери), рубрики Фронтир (актуалочка), Next 250 (про МСБ), Стартапи, data-story, Ідеї тощо.

Рейтинги й більшість спецтем сплановані на рік вперед, щоб профільні редактори могли займатися ними заздалегідь, а комвідділ залучати рекламу. Звичайно, план може змінюватися, якщо буде інший контекст.

Планування статей для журналу відбувається приблизно так. Журналісти несуть ідеї своїм редакторам, ті несуть Денису або мені, чи пишуть в таск-трекер (у нас в Cлаці). Частину я епрувлю, частина тем відправляється на доробку. Робити журнали у 21 столітті – це приблизно як видавати платівки, щоб їх купували – мають містити тільки відбірні альбоми й треки (статті). Тому я дуже вередливий на етапі пітчінгу. Частину тем також приносять старші редактори. 

У всіх тем-заявок є дещо спільне – контент має нести якусь користь українському підприємцю. Діапазон корисності майже безрозмірний – від бізнес-стратегії до подолання стресу. Але користь має бути. Ключова ідея Forbes – допомогти досягнути успіху підприємцю (якщо ми допоможимо кільком тисячам, це дасть Україні шанс вирватися з третього світу, а я буду вважати, що прожив життя не даремно). 

Заявка - це НЕ "давайте напишемо про Буткевича, Конотопського чи «Аврору»". Журналіст чи редактор має поресьорчити ідею, висунути кілька гіпотез. Дуже приблизно: "«Аврора» протягом Х років зростає на 100% в рік. Досліджуємо N факторів такого сталого зростання".

В залежності від формату, обсягу і складності статті журналіст проводить 5-15 інтерв'ю. Нерідко буває, що для фічеру доводиться спілкуватися з героєм кілька разів: в процесі збору статті виявляється, що на першому інтерв'ю ми задавали зовсім не ті питання, які треба було.

Коли зібрано майже всю інфу (принаймні, так вважає журналіст), то пишеться детальний план статті, а потім за 2-4 дні виписується сам текст. Потім редактура. Попри всі попередні кроки буває таке, що стаття переписується вщент і поки редактор пише, репортер аврально добирає фактуру. А буває, отримуєш текст, де навіть нема чого зіпсувати.

Коли редактор розуміє, що стаття складеться, в гру вступає артвідділ, це чималий піс оф арт - фото, інфографіка, верстка, креативні рішення. 

Обкладинка

Зараз, на третій день роботи над номером, який з'явиться в кінці червня, у мене в голові три потенційні обкладинки – у одної шанси 50%, у двох по 25%. На наступному тижні поговорю про варіанти з креативним директором Maksym Zoloiedov Він буде думати над візуальними рішеннями. Далі – поле невизначеності, обкладинка – це перетин кількох факторів: гідного героя/героїні чи продукту, якісної статті про нього/неї, вдалої фотографії чи арт-рішення. Інколи все іде ±за задумом, як у випадку з Буткевичем, частіше – ні.

Хто буде на обкладинці не знає майже ніхто в редакції (якщо вони не піддивляться на екрані комп'ютера артдира), не рекламний відділ і тим більше самі герої. Чимало піарників знають, що розмови "мій бос вам інтерв'ю за умови обкладинки" викликають у мене алергію і нестримне бажання закінчити цю бесіду й бажано назавжди.

Boris Davidenko, Editor-in-Chief at Forbes Ukraine