"Вибори" до Держдуми РФ: чому Путіну так важливе це голосування і до чого тут пошук наступника

Росіяни готуються обирати новий склад Держдуми. Голосуватимуть аж три дні – 17-19 вересня. Проте виборами це назвати складно, радше – подальшим цементуванням авторитарної системи після конституційних змін та обнулення президентських термінів Володимира Путіна.  

Разом із тим перед режимом постала низка проблем

По-перше, забезпечення явки. Адже новообрана Держдума буде чинною до 2026 року. На термін її повноважень припадають президентські вибори 2024 року. Раптом Путін захоче взагалі їх відмінити? Для цього йому потрібен максимально легітимний парламент. 

По-друге, не втратити конституційну більшість. Адже цьогорічні вибори – це ще й старт пошуку спадкоємця престолу. Зараз "Единая Россия" має 334 від 450 місць у Держдумі. На початку серпня її рейтинг впав до рекордного за останні 13 років мінімуму – 27%. 

По-третє, зробити фальсифікації непоміченими вже не вийшло. В пресу просочилися аудіозаписи з наради у підмосковному Корольові, де куратор давав вказівки керівникам окружкомів, як фальсифікувати вибори. 

Проте Кремль це мало хвилює. Путіну потрібен результат – понад 300 місць у Держдумі. Особливо на тлі минулорічних протестів у сусідній Білорусі проти сфальсифікованих самопроголошеним Олександром Лукашенком президентських виборів. Росіяни не повинні бачити, що у сусідній країні можливі чесні вибори, адже в Кремлі вважають, що влада має передаватися, а не обиратися. 

Чому Україну мають хвилювати вибори до російської Держдуми? Бо голосуватимуть і українці з тимчасово окупованих територій, яких Москва примусила отримати російські паспорти. Верховна Рада вже звернулася до міжнародної спільноти щодо невизнання результатів цього псевдо-плебісциту. 

ТСН.ua проаналізував, що про думські вибори пишуть на Заході та хто може стати наступником Путіна, якщо він все ж таки вирішить піти. 

Підкуп і фальсифікації

Навіть, якщо Кремль тотально сфальсифікує результати цьогорічних виборів до Держдуми, масштабні акції протесту малоймовірні. Тобто, повторення Болотної-2011 навряд чи буде. Кремль зачистив і кинув за грати майже всіх опонентів. А щоб виявити кількість протестного електорату, жителям Москви, Севастополя, Ростовської, Курської, Нижегородської, Мурманської і Ярославської областей дозволили проголосувати онлайн. 

Використання адмінресурсу на виборах, навіть для західних демократій, не новина. Проте для авторитарних режимів, що живляться підтримкою силовиків, держслужбовців та пенсіонерів, які залежать від держави, - є основою збереження влади. 

Треба знати й історію Росії, причому не досить далеку. На парламентських виборах 1993 року, одразу після розвалу "совка", перемогу здобув Володимир Жириновський. Тоді міжнародні оглядачі писали, що народ розчарувався в реформаторах на кшталт Єгора Гайдара. Жириновський натомість пропагував повернення Росії величі аж до "споконвічно російських територій".

Наприкінці серпня на передвиборчому з’їзді "Единой России" Володимир Путін, хоч офіційно не очолює партію, щедро розсипав грошима, обіцяючи одноразові виплати військовим та поліцейським по 15 тис. рублів (понад 5,5 тис. грн), а пенсіонерам – по 10 тис. рублів (3,7 тис. грн). Путін рятує свою партію на тлі її рекордно низьких рейтингів. 

Навіть західна преса пише про вкрай скрутне становище "Единой России". Чого тільки вартий з’їзд першої п’ятірки списку, головним лозунгом якого став: "Ми команда Путіна. Ми "Единая Россиия". Не додав їм балів власне й сам склад першої п’ятірки: міністр оборони Сергій Шойгу, міністр закордонних справ Сергій Лавров, головний лікар Комунарки (ця московська лікарня першою почала приймати хворих на COVID) Денис Проценко, член президії ради при президенті з науки та освіти Олена Шмельова та дитячий омбудсмен Анна Кузнецова. 

Дехто вважає цю п’ятірку наступниками Путіна, які вже почали боротьбу за трон. Сергій Шойгу до прикладу хоче будувати в Сибіру цілі міста. Секретар Ради безпеки Микола Патрушев, хоч і не балотується, проте також почав боротьбу за трон. Заявами він особливо ніколи не "радує" публіку. А останні декілька місяців розговорився про Афганістан, Україну та Сполучені Штати. Сергій Лавров напрочуд мовчазний. Він вже давно хоче піти на пенсію, та Путін його не відпускає. А от Євгену Попову, чоловіку відомої пропагандистки Ольги Скабєєвої, який також балотується до Держдуми, Twitter заблокував аккаунт.

Що пишуть на Заході?

Західна преса багато пише про опозицію, особливо про Олексія Навального, вбачаючи в ньому справжню противагу Путіну. 

"Жорстке переслідування режимом його критиків набагато більш жорстоке, ніж це може виправдати незгода та невдоволення російського суспільства. Широкий загал безумовно невдоволений зростанням цін і стагнацією рівня життя. І популярність "Единой России" за останні два роки впала, в той час як більш жорсткі офіційні обмеження громадянських свобод торкнулися середнього класу Москви та Санкт-Петербурга. Але путінізм не знаходиться під безпосередньою загрозою ні з боку Олексія Навального, його (Путіна – Авт.) найбільшого опонента, ні з боку суспільства в цілому", - йдеться у статті Financial Times "Вибори в Росії - це тренування репресій і порожній ритуал". 

Один із російських журналістів пише для The Washington Post, що вперше за багато років була ймовірність, що справжні противники режиму потраплять до парламенту і перетворять його на місце дебатів, навіть якщо це не вплине на результати голосування. 

"Якщо Путін думає, що спотворивши вибори, йому вдасться уникнути нової революції, його чекає несподіванка", - підсумовує журналіст. 

Про вказівки щодо фальсифікацій у Корольові написали ледь не всі провідні західні медіа. The Times вказує, що за результатами нещодавніх опитувань "Единая Россия" набирає всього 27%, що є найнижчим показником за останні понад 10 років. Foreign Policy зазначає, хоч вибори до Держдуми не є вільними і чесними, це спроба зацементувати режим та підтвердити "авторитет" правлячої партії, а відтак – її курсу. 

У статті "Вибори не такі вже й легкі для Кремля" Bloomberg зазначає, що всупереч загальноприйнятій думці, для авторитарних держав вибори мають значення: 

"Впродовж довгого часу Путін спирався на голосування для зміцнення свого іміджу як лідера небаченої популярності та непереможності. Переможниця "Единая Россия" - є частиною цього сприйняття. Зараз це рідше має значення, бо 68-річний президент наближається до кінця свого четвертого терміну перебування на посаді без жодного наступника. Але щоб отримати результат, близький до 2016 року, коли "Единая Россия" забезпечила собі три чверті від 450 місць у Думі, Кремлю доведеться докласти значних зусиль". 

Источник: 
PRпортал