В них "склалось враження": реакція блогерів на зустріч з Президентом

Петро Порошенко відчуває і знає ситуацію в політикумі, але не завжди адекватно оцінює настрої в суспільстві - такий висновок зробив із зустрічі з Президентом журналіст, головний редактор «ОстроВ» Сергій Гармаш. Зустріч він підсумував сімома висновками: 

"1. Практически уже решен вопрос о санкциях Евросоюза против России еще на полгода.
2. Конфликт между Россией  и Турцией усугубляется. Россия не захотела заметить примирительных сигналов Турции. Мы стоим на пороге глобальных геополитических рисков. Запад всерьез рассматривает возможность военного удара России по Турции.
3. Практически готово решение по безвизовому режиму для украинцев в ЕС.
4. Украина готова  возобновить поставки электроэнергии  в Крым. И если бы Путин не прилетел туда вчера, это уже сделали бы.
5. Альтернативы Минску  Порошенко по-прежнему не видит.  В его понимании Минск – это санкции для России и укрепление нашей обороноспособности.
6. Шокин  будет генпрокурором, как минимум, еще год переходного периода реформирования прокуратуры.
7. Еще (уже после встречи), Президент обещал рассмотреть и подписать решение комиссии по Госнаградам  о присвоении звания Героя Украины журналисту Игорю Александрову»
.", - написав Сергій у своєму блозі

Журналіст додав, що Порошенко був щирий. Іноді не договорював, але не брехав.

"Было интересно", - запевнив він.

 

На політолога Віктора Уколова зустріч з гарантом склала неабияке "враження". Саме під такою назвою Віктор написав цілий блог, в якому прямо "по пунктам" розписав свої враження від сказаного Президентом.

 

"У мене склалося враження" – це єдина форма в якій я можу щось написати. І це справді так, бо і не можу і буду передавати цитати. Мені здається президент "між рядків" говорив більше, ніж міг сказати. Принаймні мені стала зрозуміла логіка прийняття рішень, що є значно важливішою від політичних заяв. Просиділи дві години і відчули, що мало. Було б добре проговорити півдня, щоб щось прояснилося для всіх остаточно.

Про голову Національного банку і генерального прокурора

У мене склалося враження, що президент не живе день і ніч думкою про свій рейтинг.

На початку року йому радили для порятунку іміджу відправити Валерію Гонтареву у відставку негайно через падіння гривні. Виглядало, що ніхто не вірив у нормалізацію банківської системи, а десятки банків були на межі банкрутства. Відсікти Гонтарєву, щоб врятувати себе, а банківська система однаково б завалилася – це не той вихід, який він обрав.

Наразі сталося справжнє диво: дефолту немає, гривня стабільна, незважаючи на падіння виробництва через війну. Неліквідні банки розчищені, банківська система не завалилася і потроху знову набирає депозитів та обертів. І все під керівництвом такої нелюбої всіма Валерії Гонтаревої.

Схоже, президент зробив висновки з тієї історії, а тому не спішить відправляти у відставку Віктора Шокіна саме тому, що цього знову "вимагають усі".

Тим більше, що в ГПУ відібрали і загальний нагляд, і слідство у кримінальних злочинах, і антикорупційну боротьбу. По-суті генеральний прокурор передає справи. Антикорупційні – Антикорупційному прокурору та Національному антикорупційному бюро. Кримінальні передасть Державному Бюро Розслідувань, закон про яке прийнято і зараз відбувається його створення.

Після реформи Генпрокурор буде голий. А його прокурори будуть впливати виключно на підтримку обвинувачення у суді. Епіцентр уваги громадськості пора змістити на НАБУ, ДБР та Антикорупційного прокурора, де повинні активно починати роботу.

Тим часом, 4000 працівників прокуратури нібито вже звільнено і через конкурси набирають нових людей.

До речі, розслідуваннями кримінальних злочинів проти Майдану буде займатися ДБР. А от про "вишки Бойка" я б почав запитувати у Артема Ситника вже. Але це моє особисте бажання.

Про Давіта Сакварелідзе та інших

У мене склалося враження, що саме Давіта Сакварелідзе президент хотів бачити на чолі НАБУ, але комісія обрала Артема Ситника. Перемога над президентом? Не важливо – головне, щоб почалася робота для перемоги над корупцією!

До слова, за чутками, які стали відомо задовго до зустрічі блогерів, скоро Давіт Сакварелідзе отримає краще призначення і значно більший вплив, ніж тепер.

Подібна ситуація і з Антикорупційним прокурором. Обрали може й не того, кого хотіли на Банковій, але не це важливо. Головне, щоб Назар Холодницький почав активну боротьбу з корупцією, без огляду на політиків, на партії та зв'язки.

Зараз і НАБУ і Антикорупційний прокурор потребують підтримки громадськості, а найкраща підтримка – вимоги до них не розгубити кредит довіри і починати роботу. На мій погляд, звичайно.

Про зовнішню політику

У мене склалося враження, що все могло бути набагато і набагато гірше. Влітку минулого року більшість європейських політиків не вважали Росію агресором і говорили, що в Україні просто почалася громадянська війна.

Подій так багато, що ми вже забуваємо вчорашній, не що позавчорашній день.

Коли у серпні-вересні 2014 року кадрові російські війська перейшли кордон і за підтримки танків та артилерії поперли на Маріуполь та взяли в кільце Іловайськ... тоді між Іловайськом та Києвом не було жодної військової сили, яка могла б зупинити наступ окупантів. Мабуть, окрім громадськості, тобто майбутніх партизан та підпілля.

В те, що дипломатія може примусити Путіна припинити наступ, не вірив ніхто, крім президента. У тому числі не вірили й інші керівники держави.

Але почався Мінський процес і окупанти зупинилися. За довгі місяці переговорів у Мінську не тільки вдалося згуртувати проукраїнську коаліцію у ЄС, але й відновити Збройні сили, які готові воювати на зовсім іншому рівні.

Але все це дається нелегко. Особливо зараз, після терактів у Парижі, коли під удар потрапили не журналісти, а звичайні парижани. Рівень страху в Європі значно зріс і вони були готові співпрацювати з Путіним і з будь-ким, аби уникнути терористичної загрози.

Складається враження, що президент не випадково за пару тижнів побував у Італії, Нідерландах, Франції та Литві.

З власних джерел знаю, що Італія не палала бажанням продовжувати санкції проти Росії на півроку – пропонували на три місяці, а може й зовсім їх скасувати. Ситуація кардинально змінилася після візиту українського президента.

У Нідерландах громадська думка перебувала під впливом скептиків, які змогли зібрати достатню кількість підписів для проведення референдуму щодо приєднання України до асоціації. До речі, я не чекав, що проблема виникне саме там, а не, скажімо, у Греції.

У Парижі у президента були зустрічі з десятками керівників країн та ЄС, адже попереду ключовий день – 17 грудня.

Буде безвізовий режим чи ні вирішать саме в тоді.

У вищих ешелонах влади в безвізовий режим вірив тільки президент, який ініціював цю тему і добивався підписання плану з лібералізації візового режиму. Опоненти казали – ну який може бути безвізовий режим під час війни. Тепер побачимо, хто був правий.

Про податкову реформу

У мене склалося враження, що президент не задоволений зарубою довкола податкової реформи, хоч і не може прямо на неї впливати.

Пам'ятаю, як на засіданні Національної ради ще місяць тому було презентовано два проекти: голови податкового комітету парламенту Ніни Южаніної та міністра фінансів Наталі Яресько. Тоді ж президент запропонував їх об'єднати в один.

Але ніхто не хоче поступатись. Міністр фінансів вважає, що вона все узгодила з МВФ. Голова комітету заручилася підтримкою депутатів-спеціалістів та громадськості, з якою активно спілкується. Яресько має підстави казати, що без допомоги МВФ і за менших податкових ставок вона не зведе баланс бюджету. Южаніна має всі підстави вважати, що напівреформа нічого особливо не змінить.

Враження, президент примусить їх до співпраці і вдруге витягне обох на засідання Національної ради реформ, хоч він і волів би займатися не податками, що належать до компетенції уряду, а зовнішньою політикою та обороною.

P.S. Деякі враження від зустрічі ще не оформились до кінця. Бракує інформації, щоб їх усвідомити. Буду думати далі і слухати різних людей ."

 

Блогер Віктор Тригубов розказав, що під час зустрічі були не тільки питання, але й пропозиції, і, навіть, обурення. На блогера також справили враження смачні пиріжки в АП, через що, він вибачився, адже з'їв їх більше аніж всі.

 

"Сегодня в составе группы блогеров (нет, на этот раз не сайт.юа, хотя часть ребят была и оттуда, а просто сборная солянка) пообщался с президентом.
Были не только вопросы, но и предложения, и возмущения. Говорили пару часов вместо запланированного часа. Увы, понятное дело, что если бы каждый из толпы спросил все, что ему было интересно, на это ушло бы несколько суток, так что большинство все же успело обсудить только какую-то одну тему. В основном говорили о реформах - особенно той их части, за которую непосредственно ответственен президент.
Перескажу кратко и без прямых цитат.
Сразу говорю, я передаю позицию президента - как ее услышали присутствовавщие в зале. Насколько критично к ней относиться - взрослые мальчики и девочки, сами разберетесь.
Во-первых, кадровые моменты.
Шокина президент в отставку отправлять не хочет. Основное объяснение - он не мешает переделывать прокуратуру. ПАП злится, когда народ пытается рассматривать прокуратуру, как карающий меч президента, и утверждает, что дело как раз в обратном: ценность Шокина в том, что он не оказывает непреодолимого сопротивления перебросу ее функций на другие ведомства вроде Национального антикоррупционного бюро и Государственного бюро расследований (именно в этом органе, который запланировано запустить до марта 2016 года, по его мнению, должны дорасследоваться дела, связанные с преступлениями времен Майдана). В конечном итоге прокуратуре планируется оставить исключительно представление интересов государства в судах - без общего надзора, без антикоррупционных расследований и т.д.. Для такой переделки, утверждает ПАП, Шокин - самое то.
По поводу Кривоноса - по моим личным впечатлениям, Порошенко дико раздражен тем, что эту тему вообще вбросили в информпространство. Потому что, цитирую, "покажите мне хоть одну страну в мире, где формирование специальных частей выносят на публичное обсуждение". Далее было много аккуратных слов, из которых сложилось мнение, что в отставку никто не пойдет, а вот сами наши специальные органы могут сильно измениться в ближайшее время (причем полная концепция этих изменений еще не финализирована).
Вообще президент _крайне_ не настроен прислушиваться к тому же фейсбуку и прочим общественным началам в вопросах кадровой критики. Потому что уверен: гонят зраду, не разобравшись в картине в целом. Ссылается на живой опыт: был тут у нас недавно чиновник с чудовищным антирейтингом, рассказывали ему все аналитики, что если оного чиновника не убрать - хуже будет всем, включая самого президента... А этот чиновник возьми и сотвори чудо вопреки всем существующим на тот момент выкладкам, включая умных международных экспертов, пророчащим нам судьбину нелегкую, незавидную.
Речь о Гонтаревой и о спасении страны от дефолта и банковской системы от коллапса, если что. Что характерно, сейчас о том, как вопили о ее снятии, уже и не все помнят-то.
Вообще за время этого полилога у меня не раз пробегал по спине холодок: ПАП подтверждал худшие мои опасения по поводу ряда военных и внешнеполитических моментов. Проблема в том, что мы лишь догадываемся - да и то не все мы, а лишь немногие из нас - по какому тонкому льду страна ходила все это время, какие чудовищные угрозы она обошла, сколько раз нас Господь за волосы из пропасти вытаскивал. Так, например, президент подтвердил самые мрачные из виденных мною ранее данных по тому, что могло бы быть, если бы вражеские войска рванули вперед после определенных событий на фронте, и по тому, как мог бы измениться контекст международной политики после парижских терактов (опасность здесь еще не снята, хотя турецкие события резко сдвинули повестку в противоположную сторону). Вот тот самый случай, когда оценка того или иного события по шкале "зрада-перемога" зависит от того, какие варианты ты рассматриваешь в качестве крайних. Поэтому для президента то же Дебальцево - безусловно, перемога.
Кстати, о войсках: президент убеждает, что после Марьинки и еще нескольких событий наши оппоненты резко поутратили боевой запал, изменив общую оценку боеспособности нашей армии.
По поводу плана урегулирования ничего нового не сказал: Минск до конца. Потому что это работает. Понятное дело, что противоположная сторона собирается до последнего пытытьая не выполнять условия соглашений до конца: это тоже ок до тех пор, пока действуют санкции. Президент, ссылаясь на свой личный опыт замороженных конфликтов (он все же некоторое время жил в Приднестровье) и личные оценки внешнеполитической ситуации, уверен, что одна воюющая сторона в нынешнем подвешенном режиме долго не протянет, и либо выйдет из конфликта, либо выйдет отовсюду. В принципе, здесь я склонен с ним согласиться.
И да, из хороших новостей: президент продвигает возвращение к более жесткой дисциплинарной структуре. Включая военные суды, гауптвахты и возможности лишения командирами высших рангов тех или иных военнослужащих статуса участника АТО. Мое лейтенантское мнение - это не просто ок, а очень ок. Хотя последнее может вызвать много споров и реки поноса ("ааа, он меня статуса лишил, чтобы я не рассказывал про его делишки!" - "да я его статуса лишил, потому что он за всю войну ни разу не протрезвел, кого вы слушаете!").
По международке: ПАП собой горд. Полагаю, что небезосновательно. Говорит, что поддержку Украины - как политическую, так и более материальную - приходилось буквально выгрызать. Однако это пока что удается. При упоминании недавних переговоров с Эрдоганом был похож на кота, сумевшего взломать холодильник. Сильно извинялся, что не может уточнить подробности.
На Раду ПАП жалуется. Проводить через нее даже некоторые вполне естественные штуки, вроде отмена залога за коррупционные преступления, порой бывает слишком сложно. Впрочем, тут понятно, что "других писателей у нас для вас нет", и следующий созыв может быть еще хуже.
На некоторых своих слишком ярких критиков - наоборот, неожиданно нет, скорее иронизирует над недоверием в его адрес. В частности, утверждает, что лично он был за Сакварелидзе на посту главы НАБУ, но прекрасно принял и Сытника.
Среди прочих вопросов, его спрашивали о налоговой реформе. Волновался Карл Волох - мол, Кабмин в истерике от проекта Южаниной, Южанина не готова коммуницировать с Кабмином, летают стулья, угрозы и заявления, есть риск развала коалиции. Президент парировал - мол, Карл переоценивает масштабы бедствия. У него лично есть замечания к поведению обеих сторон. По его мнению, стоит оба проекта отозвать из Рады, вынести на обсуждение в Нацраде реформ и прийти к какому-то консенсусу.
Вообще президент явно воспринимает Нацраду очень важным органом. В этот очень важный орган он меня и послал, когда я обратился со своей любимой претензией: мол, как так случилось, что власть (в том числе в его лице) упустила все коммуникации и самоустранилась из информполя?
Исключения ради, здесь он спорить не стал и честно признал: да, в информполе дело швах. Но на то, по его словам, есть и объективные причины, от проблем с украинским информационным ресурсом до активных действий многочисленной агентуры других воюющих сторон у нас. Субъективные он, впрочем, тоже особо не отрицал. Договорились до того, что власть в этом вопросе готова активно привлекать помощь общественности. Мы с присутствовавшим Дмитрием Чекалкиным упомянули о стратегии, предложенной Сашей Нойнецом. Президент сказал: о, несите в Нацраду реформ, если дело дельное - можно и продвигать.
Наконец, отчасти нас и собрали за тем, чтобы мы помогали информационной поддержкой (ну и немного на поговорить с “внешними” людьми). В целом собравшиеся были за. Вот именно для этого и пишу эту заметку.
В общем как-то так, извините за сумбур. По общим впечатлениям (доселе мне с ним приходилось общаться лишь в режимах вроде пресс-конференций): Петр Алексеевич угнетающе адекватен, верит в свою звезду, выглядит здоровеньким, хотя и очень уставшим и здорово постаревшим, в неформальном общении приятен, хотя и не без ноток вальяжности.
Ах да, самое важное. Пирожные в АП были действительно вкусными. Надеюсь, меня простят за то, что я их слопал чуть ли не больше, чем все остальные делегаты, вместе взятые."
 
У журналіста Ліга.нет Петра Шуклімова склалось "гнетущее впечатление". Він зазначає, що на зустрічі не було критиків Президента та розказує, що навіть наважився перебивати главу держави але в результаті журналіст визнав - ще вірить, що Порошенко - президент здатен на більше.

"- гнетущее впечатление от встречи с президентом. в какой-то момент он сказал мне, что мы с ним стоим на одних позициях. я ответил, что так не считаю. для него это было неожиданно. его это явно задело и он ответил в том духе, что это у меня от нежелания прислушиваться. затем президент и вовсе помахал в мою сторону папкой и напомнил о том, как кое-кто когда-то кое-что сообщил, чего сообщать нельзя было. присутствующие вряд ли поняли, что происходит. рассказываю. речь об освобождении кузьминых, который был уже на линии, когда на Лиге вышла новость об этом. просто мы дали ее на 15 минут раньше готового заявления президента.

президент ничего не хотел слушать ни по муженко, ни по шокину, ни по кононенко. о последнем много могли бы рассказать мои коллеги, копающие схемы. лично мне хотелось бы видеть среди присутствующих, например, диму гнапа. разве он не лидер мнений? еще какой. но критиков президента почти не было, за исключением нескольких глубокоуважаемых мною людей. некоторые ребята, которые тоже были там, после встречи назвали его искренним. в рамках собрания мне так не показалось. президент настраивал аудиторию на свою зону комфорта. мне за этим было грустно наблюдать.

когда президент сказал о какой-то вине журналистов, что раскрутка темы конфликта муженко и кривоноса в ССО на руку врагам, я просто начал его перебивать. многие почему-то зашикали - мол, как так можно? ну вот так. это же ложь. не вина журналистов, что начальник ГШ ко всему прочему у себя в ФБ раскрыл личности офицеров спецназа. президент ответил, что ни в одной стране мира публичное обсуждение ССО не допустимо. я ответил, что точно так же ни в одной стране мира не допустимы такие действия со стороны начальника ГШ, а если бы случилось - скандал и увольнение.

после собрания я вышел из зала, чтобы в тишине записать пару тезисов в блокнот. через какое-то время услышал "а где петр?" - из двери вышел порошенко, он подошел ко мне и заговорил. вот в этот момент он начал говорить - ССО, муженко, шокин, кононенко, мартыненко. подробностей не будет. но я наконец-то увидел президента, за которого голосовал. президент, которого я видел в зале - это был глава какого-то другого государства.

сказал все, что думаю о его кадровой политике. лично я не жду идеального президента. нужен лидер, который будет слышать общество и меняться в его интересах. где-то он услышал, где-то остался при своем. но мне хватает опыта в журналистике, чтобы оценить реальный ход мыслей: президенту мое присутствие было не в кайф. в его мире мало кто берется перечить и говорить о реальном отношении многих граждан к его работе. но думаю, это полезно - услышать от простого парня простые вещи, о которых говорит вся страна. раз называете нас лидерами мнений - прислушивайтесь. потому что лично я еще верю, что порошенко-президент способен на большее."

 

Журналісту Громадського.ТВ Насті Станко сподобались конкретні фрази Президента: "громадянське суспільство здатне змінити...якби не громадянське суспільство...", та  "це зменшує мої повноваження, і це добре".

"І він міг би сказати більше, і трохи про людей, але в голові вже одна геополітика (ну добре, не лише вона, але про людей таки замало, цим я звісно ніяк не применшую важливість геополітики, просто аби слово люди звучало частіше.", - висловила незначні недоліки розмови Порошенка Станко.

Источник: 
PRпортал

Comments (0)

Leave a comment