Історичні вибори у Великій Британії: що на кону?
Сьогодні британці голосуватимуть на парламентських виборах, які експерти називають одними з найсерйозніших змагань за останні кілька десятиліть. Очікується, що вони не тільки вплинуть на майбутнє Великої Британії у ЄС, але й підтвердять своєрідний перехід від традиційної системи, коли перемогу здобувала одна з двох великих партій, до більш різноманітної політичної палітри.
Вибори 7 травня відбуватимуться на 650 округах. Кожен округ обиратиме свого депутата парламенту. В результаті перемогу здобуде партія, яка матиме найбільше депутатів. Її лідер стане прем'єр-міністром країни. Традиційно у британській політиці перемогу здобувала одна з двох партій - це були або консерватори або лейбористи. Однак цього разу, як і в 2010 році, ситуація може скластися по-іншому. Тоді жодна з партій не здобула 326 місць у новому парламенті, і відповідно, змушена була формувати коаліцію з меншими партіями.
За останніми опитуваннями, консерватори та лейбористи на виборах отримають по третині голосів виборців. Розрив між ними оцінюють лише у 1-2%. При цьому консерватори можуть втратити кілька місць у новому парламенті, а лейбористи - навпаки набрати.
У будь-якому випадку, яка б із двох великих партій не здобула першість на виборах, вона, швидше за все, не зможе отримати більшість місць у парламенті, і її лідерам доведеться домовлятися з меншими партіями. Однак зробити прогноз, якою буде архітектура коаліції і хто очолить уряд країни - глава Консервативної партії Девід Кемерон чи лідер Лейбористів Ед Мілібенд, які є найбільш очевидними претендентами при нинішній виборчій ситуації, поки що складно.
Якщо говорити про менші партії, то за останніми оцінками, Партія незалежності (UKIP), яка добивається негайного виходу Британії з ЄС, може отримати близько 14% голосів (на попередніх виборах її результат становив 3%); ліберальні демократи - нинішні партнери консерваторів по коаліції - близько 8% (у 2010 році вони мали близько 23%), зелені - близько 5% голосів.
Після виборів перемовини про коаліцію можуть зайняти як дні, так і тижні. У 2010 році процес тривав 5 днів, на цей час прем'єр-міністром залишатиметься Девід Кемерон.
Девід Кемерон. Фото: AP
Роль лідера чи Brexit
Нинішні вибори у Британії називають одними з найбільш драматичних виборів останніх десятиліть, адже вони матимуть важливе, якщо не ключове, значення в питанні членства в ЄС. Це пов'язано, передусім, з обіцянкою нинішнього прем'єр-міністра, лідера Консервативної партії Девіда Кемерона провести у 2017 році референдум щодо подальшої участі країни у Євросоюзі, якщо він залишиться главою уряду.
Його основний конкурент, лідер лейбористів Ед Мілібенд виступає категорично проти цього. На його думку, так званий Brexit, тобто вихід Великої Британії з ЄС, негативно вплине на британський бізнес і становище країни. Натомість, він наполягає на відстоюванні лідерських позиції Британії у Брюсселі.
Крім того, на порядку денному виборів гострі економічні та соціальні питання: система медицини, податки та міграційна політика країни.
Ед Мілібенд. Фото: Facebook/Edward Samuel Miliband
Що вибори означатимуть для України?
Міжнародна політика не була основною темою британської передвиборчої компанії. Лідери партій робили основний акцент на питаннях внутрішньої політики і лише побіжно торкалися міжнародної ситуації. Проте не обійшли й тему України.
Лідер консерваторів Девід Кемерон, як прем'єр-міністр, неодноразово засвідчував однозначну підтримку територіальної цілісності України та засуджував російську агресію. Він також наголошував на необхідності допомоги українській армії, зокрема у вигляді навчання українських військових. Крім того, на початку березня Кемерон в інтерв'ю виданню The Wall Street Journal заявив, що країни Заходу готові підняти санкції на «абсолютно новий рівень», якщо Росія продовжить агресію, а також закликав дати жорстку та довготривалу відповідь Москві.
Лідер лейбористів Ед Мілібенд наприкінці квітня у промові, присвяченій позиції його партії щодо міжнародної ситуації, також заявив, що санкції проти Росії мають бути посилені, якщо Москва залишатиметься агресивною. При цьому він розкритикував ЄС за зволікання із впровадженням обмежувальних заходів щодо РФ.
Водночас, Мілібенд висловив жорстку критику на адресу діючого уряду, звинувативши у послабленні позиції Британії у світі. «Візьмемо хоча б ситуацію України та Росії. Чи бачили ми коли-небудь більш виразний символ ізоляціонізму та втрати впливу, коли лідери Німеччини та Франції без Девіда Кемерона намагалися вести мирні переговори з президентом Путіним?», - зауважив він. Лідер лейбористів закликав змінити зовнішню політику Британії в цілому.
Однак, є серед британських партій і симпатики Кремля. Так, лідер UKIP Найджел Фарадж відкрито вихваляв Володимира Путіна як політичного діяча, а також звинуватив ЄС у ситуації в Україні та провокуванні Росії.
Найджел Фарадж. Фото: Lefteris Pitarakis/AP
Остання заява Фараджа, зроблена під час дебатів, шокувала лідера ліберальних демократів, нинішнього віце-прем'єр-міністра Ніка Клегга. «Мене не здивувало, що Найджел Фарадж не погодився зі мною. Мене надзвичайно здивувало, я би сказав шокувало, що він погодився з Володимиром Путіним», - наголосив Клегг.
«Це показує, на що такі люди, як Найджел Фарадж, можуть піти, коли їхня ненависть до ЄС стає настільки всепоглинаючою. Вони навіть готові стати на сторону Володимира Путіна для відстоювання цих своїх ідей», - додав політик.
Сам Клегг, який має віддалене українське коріння (за інформацією ЗМІ він походить з давнього українського козацько-старшинського роду Закревських), у публічних виступах підтримував Україну. Зокрема, він засудиванексію Криму, висловлювався за більш активну роль Британії у вирішенні конфлікту в Україні, а також запропонував забрати у Росії право на проведення Чемпіонату світу з футболу через агресію проти України.
Загалом розстановка сил у майбутньому британському парламенті поки що залишається інтригою, а до прогнозів зовнішньої політики країни протягом наступних п'яти років можна буде повернутися після формування коаліції.
- Войдите, чтобы оставлять комментарии
