Десять критиків Путіна, які померли насильницькою смертю або за підозрілих обставин - WP
Не всі, хто свариться з президентом Росії Володимиром Путіним, гинуть за жорстоких або підозрілих обставин - далеко не всі. Але досить багато гучних критиків політики Путіна були вбиті, і вбивство російського громадянина, який шукав притулку в Україні, призвело до спекуляцій про причетність Кремля.
Про це пише Девід Філіпов в статті "Десять критиків Володимира Путіна, які померли насильницькою смертю або за підозрілих обставин", опублікованій на сайті газети The Washington Post, передає ТСН.
Президент України Петро Порошенко назвав вбивство Дениса Вороненкова в Києві, колишнього члена Російської комуністичної партії, який почав різко критикувати Путіна після втечі з Росії 2016 року, "актом державного тероризму з боку Росії".
Це викликало різкі закиди з боку представника Путіна, який назвав це звинувачення "абсурдними". Протягом багатьох років Кремль завжди з презирством відкидав саме поняття політичних вбивств.
Але критики Путіна не могли не провести паралелі з незрозумілою загибеллю інших ворогів Кремля. "У мене склалося враження (я сподіваюся, що це просто враження), що в Росії почала поширюватися практика вбивства політичних опонентів", - сказав "The Moscow Times" Геннадій Гудков, колишній депутат парламенту і екс-співробітник Служби безпеки.
Ось кілька відвертих критиків Путіна, які були вбиті або померли за загадкових обставин.
Борис Нємцов, 2015
У 1990-х роках Нємцов був політичною зіркою "молодих реформаторів" пострадянської Росії. Він став віце-прем'єр-міністром, і деякий час його вважали можливим майбутнім президентом, але 2000 року саме Путін змінив колишнього президента Бориса Єльцина. Нємцов публічно підтримав цей вибір, але його критика ставала все більш гучною, після того, як Путін обмежив громадянські свободи, і, в кінцевому підсумку Нємцов був відсунутий на задній план російського політичного життя. Він очолив масові вуличні мітинги на знак протесту проти результатів парламентських виборів 2011 року та писав статті про корупцію чиновників. Його також кілька разів заарештовували, коли Кремль розправлявся з опозиційними мітингами. У лютому 2015 року лише через кілька годин після призову приєднатися до демонстрації проти військової участі Росії в Україні Нємцову вистрілили в спину чотири рази невідомі нападники, за версією Кремля. Путін взяв розслідування вбивства Нємцова "під персональний контроль", але вбивця залишається на волі.
Борис Березовський, 2013
Вважається, що Березовський, самопроголошений магнат, який міцно закріпився у внутрішньому колі Єльцина в кінці 1990-х років, сприяв приходу Путіна до влади (включаючи кампанію в ЗМІ, яка оббрехала Нємцова). Але за нового президента Березовський не зміг отримати той вплив, на який сподівався. Конфлікт із Путіним призвів до його вигнання з країни до Великобританії, де він поклявся повалити президента. Він також звинуватив Кремль в організації вбивства Олександра Литвиненка, колишнього офіцера розвідки і інформатора, отруєного 2009 року. Березовський був знайдений мертвим у зачиненій ванні в своєму будинку в Сполученому Королівстві, з зашморгом на шиї, тому спочатку це визнали самогубством. Однак, коронер не зміг встановити причину смерті.
Станіслав Маркелов і Анастасія Бабурова, 2009
Маркелов був адвокатом з прав людини, відомим тим, що представляв чеченське цивільне населення в справах проти російської армії про порушення прав людини. Він також представляв журналістів, що опинилися в скрутному становищі після написання статей, що критикують Путіна, включаючи кореспондента "Нової газети" Анну Політковську, вбиту 2006 року. Маркелова застрелив озброєний чоловік у масці біля Кремля. Бабурову, також журналістку "Нової газети", убили, коли вона намагалася йому допомогти. Російська влада заявила, що за цими вбивствами стоїть неонацистське угруповання, і двоє її членів були засуджені за їхнє вбивство.
Сергій Магнітський, 2009
Юрист Сергій Магнітський помер в ув'язненні в листопаді 2009 року, після того, як його, імовірно, жорстоко побили, а потім відмовили в медичній допомозі. Він працював на британсько-американського бізнесмена Вільяма Браудера, розслідував справу про велике податкове шахрайство. Імовірно, Магнітський був заарештований після того, як виявив докази того, що в шахрайство були вплутані поліцейські. 2012 року Магнітський був посмертно визнаний винним в ухиленні від сплати податків, а Браудер лобіював уряд США, щоб накласти санкції на тих, хто був причетний до його смерті. Закон про санкції названий на його честь, і відтоді застосовується до порушників прав в інших справах.
Наталія Естемірова, 2009
Наталія Естемірова була журналісткою, яка розслідувала викрадення і вбивства, які стали звичайним явищем в Чечні. Там проросійські сили безпеки здійснювали жорстоке переслідування, щоб знищити ісламських бойовиків, відповідальних за чи не найстрашніші теракти у країні. Як і журналістка Анна Політковська, Естемірова розповідала про цивільних осіб, які часто виявлялися між цими двома жорстокими сторонами. Естемірову викрали біля її будинку, кілька разів вистрілили, в тому числі впритул у голову, і викинули в лісі поблизу. Ніхто не був засуджений за її вбивство.
Анна Політковська, 2006
Анна Політковська була російським кореспондентом "Нової газети", в своїй книзі "Путінська Росія" вона звинуватила кремлівського лідера в тому, що він перетворив країну на поліцейську державу. Вона багато писала про зловживання в Чечні і кілька разів з'являлася на радіошоу в Москві. Її розстріляли впритул у ліфті її будинку. В її вбивстві звинуватили п'ять осіб, але суддя виявив, що це було вбивство за контрактом, за нього заплатили 150 000 доларів, але особу замовника так і не встановили. Путін заперечував причетність Кремля до вбивства Політковської, заявивши, що її "смерть сама по собі завдає більшої шкоди нинішній владі як в Росії, так і в Чечні... ніж її діяльність".
Олександр Литвиненко, 2006
Олександр Литвиненко був колишнім агентом КДБ, який помер через три тижні після того, як випив чашку чаю зі смертельним полонієм-210 в лондонському готелі. Британське розслідування показало, що Литвиненко був отруєний російськими агентами Андрієм Луговим і Дмитром Ковтуном, які діяли за наказом, "ймовірно, схваленим президентом Путіним". Росія відмовилася їх екстрадувати, а 2015 року російський президент вручив Луговому медаль за "заслуги перед вітчизною". Після відходу з ФСБ, Литвиненко став активним критиком служби, якою керував Путін, і пізніше він звинуватив службу безпеки в організації серії вибухів будинків в Росії 1999 року, унаслідок яких загинули сотні людей. За цим відбулося вторгнення Росії до Чечні того ж року, а разом з ним і прихід до влади Путіна. За підозрами, Березовський був причетний до, принаймні, частини плану, щоб привести Путіна до Кремля, але пізніше він спробував звинуватити президента РФ у вбивстві Литвиненка. Той, своєю чергою, звинуватив Путіна у вбивстві Політковської.
Сергій Юшенков, 2003
Привітний колишній полковник армії був фаворитом парламентських репортерів на початку 1990-х років, коли я (Філіпов - ред.) вивчав торгівлю для The Moscow Times. Сергій Юшенков тільки зареєстрував свій рух "Ліберальна Росія" як політичну партію, коли його застрелили біля його будинку в Москві. Він збирав докази, які, на його думку, вказували на те, що уряд Путіна стояв за одним із вибухів квартир 1999 року.
Юрій Щекочихін, 2003
Юрій Щекочихін, журналіст і автор, який писав про злочинність і корупцію в колишньому Радянському Союзі, коли це було ще дуже важко робити, якось приєднався до мене (Філіпова - ред.) під час поліцейського рейду наркопритонами в Філадельфії 1988 року. Він розслідував вибухи будинків 1999 року для "Нової газети", коли в липні 2003 його вразила таємнича хвороба. Він помер раптово, за кілька днів до того, як повинен був виїхати до Сполучених Штатів. Медичні документи Щекочихіна російська влада оголосила секретними.
- Войдите, чтобы оставлять комментарии
