Чому російську пропаганду так хвилює Charlie Hebdo
Свіжа серія гострих карикатур в Charlie Hebdo, присвячених ставленню Європи до мігрантів, схоже, встигла роздратувати всіх
Християнам (чомусь особливо - православним) не сподобався сюжет з Ісусом. Моралістам не сподобалось використання образу мертвого хлопчика-біженця в соціальній сатирі. Мусульманам не сподобалось "зверхнє і зневажливе" ставлення до біженців.
Всіх їх, в принципі, можна зрозуміти. Картинки і справді невеселі і неприємні. Хоча не зрозуміти, що Charlie Hebdo зневажливо глузує з "ілюзорного гуманізму" бабці-Європи, а зовсім не з людської трагедії, до якої цей "гуманізм" призводить, доволі складно.
Звичайно, сатира Charlie Hebdo радикальна і гостра - на грані (а цілком можливо - й за гранню) фолу. Чимало карикатур в Charlie Hebdo, схоже, долають межі доброго смаку, частина з них, можливо, виходить і за межі етичних норм. Власне, як і два малюнки на тему долі біженців.
Хоча тут можна завважити, що Лоран Суріссо, головний редактор журналу і автор карикатур про біженців, етичне право бути різким все-таки заслужив. Хоча б завдяки кулі ісламіста, яка, не потрапивши в серце, прошила плече.
Втім, "бойове минуле" карикатуриста прямого стосунку до сьогоднішньої ситуації не має. Рівно як і оцінка якості та моральності карикатур Charlie Hebdo.
Бо якщо комусь ці карикатури здаються огидними - він може просто не купувати журнал, який їх публікує. Як не купують нецікавих книжок, непотрібних підручників, чи священних текстів чужих релігій. Якщо комусь здається, що ці карикатури порушують якісь закони - він може подати в суд на редакцію журналу. Пам'ятаючи при тому, що Charlie Hebdo - невелике комерційне видання, одне із сотень тисяч комерційних ЗМІ. Яке має свою невелику аудиторію (котра після терактів неймовірно виросла - але потім так само швидко "здулася"), під смаки якої редакція, свідомо чи мимоволі, підлаштовується, і в подібний спосіб заробляє свою копійчину. Як заробляють її продавці цигарок, зброї та інших більш-менш легальних, але не надто корисних для людини речей. Нічого особистого, просто бізнес. І якщо хтось думає, що приправлені несмаком карикатури - це найбільша загроза моралі, той не помиляється навіть, а займається відвертим самообманом.
Але якщо хтось замість ігнорувати Charlie Hebdo чи навіть судитися з редакцією журналу починає кричати про "моральний занепад Заходу", базуючись на малюнках Charlie Hebdo - йому варто озирнутись і перевірити, чи не з'являється, бува, на стіні біля нього портрет Володимира Володимировича замість дурнуватих малюнків французьких сатириків.
Тому що саме російська пропаганда старанно ліпить з Charlie Hebdo образ "рупора гнилого й розтлінного Заходу", зводячи до радикальних французьких карикатур заледве не всю європейську культуру - від епохи соборів і до ХХІ століття. Це вигідно - знайти неприємний для частини публіки шмат чужої культури, і спробувати переконати всіх охочих зомбі в тому, що це і є вся європейська культура.
Виходячи з цієї логіки, з російського публічного простору можна взяти Мілонова - і переконати всіх, що це і є вся Росія. Яку, по суті, можна розбомбити термоядерними боєголовками без шкоди для гуманістичних ідеалів.
Тому можна любити чи не любити картинки Charlie Hebdo. Можна купувати чи не купувати цей журнал. Єдине, чого однозначно не слід робити - це перетворювати Charlie Hebdo на якийсь "символ епохи", "виразник думок" і все решту. Це просто сатиричний журнал, який, періодично, друкує неприємні для когось речі. Про них можна задумуватись, на них можна злитись, але за них, однозначно, не можна не тільки вбивати - але навіть генерувати ненависть.
Тарас Паньо
- Войдите, чтобы оставлять комментарии
