Модератори акаунта канцлера ФРН в Instagram Ангели Меркель на потужний російський "тролінг" напередодні саміту G7 у Німеччині відреагували без особливих церемоній - повидаляли взагалі всi коментарі, набрані кирилицею. Про історію діяльності російських тролів у ФРН, а також про те, яку активність вони виявляють в інших країнах Європи і США, і як реагують на їхні "викиди", розповідають власні кореспонденти Укрінформу в Берліні, Варшаві, Брюсселі та Вашингтоні.

НІМЕЧЧИНА

На акаунт Ангели Меркель в Instagram і зараз, хоча й у набагато менших обсягах, продовжують надходити "тролінгові" повідомлення. Проте, аби видалити їх тепер, потрібно буквально кілька хвилин. Однак, такий хід - з видалення всіх без розбору коментарів кирилицею - фахівці оцінюють, як не зовсім вдалий. Технологічно складнішим, але "розумнішим" було би заблокувати найбільш активних користувачів, ніж давати привід російській владі вкотре "поставить на вид", звинувативши в упередженості. Тим більше, що на службі у "тролеводiв" вистачає фахівців, які можуть залишити коменти і німецькою, і англійською мовами.

Російський тролінг у німецьких соцмережах і ЗМІ почався не вчора. Хвиля його пішла з весни минулого року, значно активізувалася минулого літа (очевидно, це пов'язано з посиленням жорсткої позиції керівництва країни щодо Москви), чого не могли не помітити в німецькому інтернет-просторі. Про те, що це навряд чи є висловлюванням позиції "небайдужими громадянами", свідчить повна невідповідність і очевидна диспропорція, відображена у статистичних даних, між тим, скільки жителів Німеччини підтримує політику Путіна, та кількістю коментів на її підтримку. Об'єктом троллінгу ставали такі відомі видання як Zeitung, Spiegel, Zeit Online, Suddeutsche Zeitung і навіть телетекст першого каналу німецького ТБ - ARD.

Рік тому газета Suddeutsche Zeitung провела власний аналіз роботи кремлівських тролів. Автор підкреслював, що основний потік таких вкидань почався у зв'язку з конфліктом в Україні.

ПОЛЬЩА

Проросійські тролі в інформаційному просторі Польщі активізувалися у період між окупацією Криму і початком війни на Донбасі, тобто з березня по травень минулого року. Їх умовно можна поділити на дві групи. Перша - справжні російські тролі, які пишуть з території РФ і отримують за це гроші. Це етнічні поляки, які проживають в Росії, а також білоруси чи росіяни з різним рівнем знання польської мови. Їх відразу видно за постами, написаними польською мовою з помилками чи стилістикою, характерною для російської мови.

Друга група - це поляки з русофільськими або яскраво вираженими антиукраїнськими поглядами. Вони "трудяться" в Інтернеті не за гроші, а за власні ідеї. Це ті, яких свого часу Володимир Ленін назвав "корисними ідіотами". Утім, ідіотами, вони себе явно не вважають, а свою місію вбачають у захисті слов'янської єдності і протидії «англосаксонському експансіонізму». Відтак, вони є активними прихильниками так званої “Новоросії”, і звичайно ж, ворогами США та Заходу. Це люди різних політичних поглядів - від крайніх лівих до крайніх правих.

Наприклад, друзями Путіна в Польщі є прихильники партії лівого спрямування "Zmiana" (Зміна), яку створив нещодавно перевірений друг Кремля (можливо, і на його гроші), колишній депутат польського парламенту Матеуш Піскорський. Він, наприклад, закликає до націоналізації усіх великих підприємств, зокрема і з іноземним капіталом.

Прихильниками Путіна є й оточення скандального євродепутата Януша Корвіна-Мікке з право-консервативними поглядами, який популяризує в Польщі ідеї дикого капіталізму і, фактично, скасування соціальної місії держави. Їхня любов до Росії і Путіна є більшою чи меншою, але об'єднує їх одне - негативне ставлення до України.

До цієї когорти також можна віднести і представників Кресових організацій, для яких Волинський злочин перекреслює можливість будь-яких контактів з українцями (Кресами у Польщі називають колишні території Польщі, які зараз перебувають у складі Україні, Білорусі і Литви).

Шанувальники Путіна в Інтернеті у Польщі об'єднуються у групи в соцмережах. У Фейсбуку вони створили кілька спільнот, наприклад, "Поляки за незалежну Новоросію" чи "Захищаймо Росію", які включають від кількасот до кількох тисяч учасників. У них вони щиро захоплюються політикою Кремля і її лідера, нещадно критикують керівництво Польщі за проукраїнську політику і звичайно ж не залишають каменя на камені у висловлюваннях про "бандерівську" Україну. Свої погляди вони підживлюють переглядами пропагандистського телеканалу Russia Today, а ті, хто не розуміють англійської мови, читають сайт прокремлівського інформагентства "Cпутник" у польській версії.

Як зауважив у коментарі власному кореспондентові Укрінформу заступник редактора популярного польського видання Gazeta Wyborcza Роман Імєльський, загалом російських тролів у Польщі є небагато, але вони є дуже активними в Інтернеті. Це справляє враження, що їх більше ніж насправді. "Утім, вони мають невеликий вплив на громадську думку в Польщі. Жодне з основних польських ЗМІ не підхоплює тем, які вкидуються тролями в польський інформаційний простір. Навіть опитування громадської думки показують, що поляки, в основному, є проукраїнськими й абсолютно не сприймають політику Путіна", - констатує журналіст польського часопису.

Імєльський зазначає, що Польща є демократичною країною, де не можна заборонити писати в Інтернеті, закривати інтернет-сторінки навіть сумнівного походження. Крім того, тролі також розуміють, що є певні межі, які не можна переступати. В його газеті, щоправда, є група людей, яка відслідковує коментарі з дуже агресивним змістом і видаляє такого роду пости. Утім, журналіст натякає, що важко відслідковувати десятки тисяч коментарів, які з'являються під статтями.

Зрозуміло, що російські тролі намагаються активно працювати в Польщі, але результати їхньої роботи, м'яко кажучи, не надто вражають.

БЕЛЬГІЯ

У керівних інституціях Європейського Союзу і штаб-квартирі НАТО інтернет-тролінг з боку російських і проросійських персонажів розглядають лише як один із напрямів діяльності потужної пропагандистської армії Кремля.

У сегменті соціальних мереж, де також розміщені офіційні сторінки, акаунти керівних установ і окремих політиків, саме російські тролі, які втручаються зі своїми провокаціями до дискусій під повідомленнями та коментарями, значного впливу на європейську думку не мають. Принаймні, вони жорстко адмініструються, що допомагає запобігати явній брехні, висловленню неповаги, ненависті, закликам до підриву демократичних цінностей.

Але окрім «класичних» тролів у середовищі соціальних мереж активно працюють реальні особи, які заангажовані Москвою і просувають російські інтереси на теренах Євросоюзу. Вони можуть діяти не лише он-лайн, але й проводити реальні акції, заходи, що спрямовані проти політики ЄС, НАТО, США, України. Чіткі звіти про це потім активно розміщуються у соцмережах, де розгортається активна дискусія на їхню підтримку, у тому числі й з боку проросійських і російських тролів.

З огляду на специфіку світогляду певного контингенту в середовищі терористів, сепаратистів, кадрових російських військовослужбовців і найманців на українському Донбасі і в Криму, їхні потенційні «колеги» на теренах ЄС також заслуговують називатися «ватниками», принаймні їхнє голосіння у реальному і віртуальному житті це чітко підтверджує.

Така «ватна робота» особливо актуальна у Брюсселі і тісно координується з російськими журналістами. Так один відносно відомий у деяких бельгійських і російських колах персонаж пропагує фламандський націоналізм на підтримку Росії. Його сторінка у Facebook перенасичена ненавистю до України і українців, де мирний народ представлений фашистами, які вбивають дітей на «Недоросії». При цьому сама особа постить фото, де вона із кулеметом на російському полігоні, або жере горілку із Жириновським. Ці публікації широко й активно коментуються російськими тролями, але ж, звичайно, у вигідному для Кремля світлі й з агресією проти українських цінностей.

Також у соціальних мережах є багато контенту, де вербуються бойовики до складу терористичних угруповань на сході України, збирається допомога терористам. Такі групи особливо поширені у Сербії, Франції, Італії, Бельгії.

До початку розв'язання Росією неоголошеної війни проти України навесні 2014 року серйозні занепокоєння про загрозу європейським цінностям з боку Москви на інформаційному фронті в ЄС висловлювали лише деякі політики та експерти. І лише окупація Криму і військове втручання Росії на сході України спонукали європейських політиків до більш рішучих дій. Рішення про підготовку і втілення у життя «стратегічної комунікації» прийнято в ЄС на вищому політичному рівні. Нині Єврокомісія і Європейська служба зовнішньої діяльності готують конкретні пропозиції. Керівні інституції ЄС уже почали залучати експертів - переважно журналістів, фахівців з російської мови - які б готували правдиві й об'єктивні інформаційні продукти про політику ЄС та поширювали це у російському інформаційному просторі, а також серед східних партнерів.

У ЄС уточнюють і наголошують: це не має бути пропагандою у відповідь на інформаційну війну з боку Росії. Лише правда й об'єктивність є ефективними засобами для відповіді Кремлю і зомбованим «ватникам» на інформаційному фронті.

США

Наступ російської пропаганди занепокоїв США з самого початку розвитку нинішньої ситуації в Україні. Це була комплексна проблема, яка викликала стурбованість Вашингтона - починаючи від переслідування кримськотатарських ЗМІ в окупованому Криму, завершуючи перекручуванням новин про збитий МН-17, викривленням ситуації в Донбасі, а також багатотисячною "навалою" тролів в американському інтернет-просторі.

Від численних "злих коментарів", написаних характерною російсько-англійською мовою почали потерпати акаунти урядових структур США, найбільш популярних видань і центральних телеканалів. Головним чином, піддавалася критиці діяльність влади як у внутрішній, так і в зовнішній політиці - на Близькому сході, а також в Україні.

У принципі, критика уряду - завжди популярний прийом для "розкрутки" та збільшення аудиторії, особливо серед прогресивної молоді. Втім, не в цьому випадку: неграмотні й непослідовні коментарі тільки відлякували американців, що цікавились політикою. Та все ж тролі звертали на себе увагу не стільки якістю, скільки численністю коментарів та постів. Причому в хід ішли тематичні малюнки та відеоролики (не в останню чергу - телесюжети з "Russia Today"), яким усе ж вдавалося збивати з пантелику навіть американських журналістів, які звикли до цивілізованих стандартів у своїй роботі.

Дійшло навіть до того, що російські тролі почали писати про раптову смерть відомих політиків. Наприклад, про сенатора Маккейна.

Джон Маккейн (у центрі) 

79-річний політик не розгубився і буквально одразу дав знати про себе в твіттері, додавши пару посилань на матеріали журналістських розслідувань із викриттям "Фабрики тролів" у Росії.

Так само тролі "ховали" члена Держдуми РФ Іллю Пономарьова, який свого часу був єдиним депутатом, хто проголосував проти анексії Криму, і зараз вимушений постійно жити на території США. Були й інші випадки "засмічування ефіру" та розмноження дезінформації. Наприклад, повідомлення про вибух хімічного заводу в Луїзіані, що вивело ситуацію на місці з рівноваги.

Реакція американської влади на подібні прояви інформаційної агресії залишається прогнозованою. Як країна демократії, США дуже ревно ставляться до свободи слова та намагаються жодним чином не допустити наступу на свої ж цінності. Тому зазначають: боротися треба лише правдивими фактами і в такій кількості, щоби задавити брехливу пропаганду.

Але було би на ділі все так гладко, як на словах. Для ефективного протистояння, здатного знищити довіру споживачів до пропагандистських джерел, потрібні суттєві асигнування.

З цього приводу у квітні відбулося слухання Комітету в закордонних справах Палати представників США з красномовним порядком денним: "Протистояння російській інформаційній мілітаризації". Глава комітету, конгресмен Ед Ройс тоді визнав, що російська пропаганда з часів холодної війни стала "набагато більш розумною", і зараз "має потенціал для дестабілізації членів НАТО", впливаючи на зобов'язання Альянсу щодо гарантування безпеки. "Ця російська кампанія, яку також описували як "інформаційна мілітаризація", серйозно загрожує безпеці США", - заявив конгресмен.

Він навів приблизні цифри, що Путін, мовляв, витрачає понад $600 млн на рік, "щоб висміяти демократичний плюралізм". У цьому зв'язку Ройс виступив з ініціативою прийняти закон щодо протидії російській дезінформації. Документ має на меті посилити діяльність американських міжнародних медіа у напрямку контрпропаганди.

Утім, з огляду на тривалість законотворчих процесів у Конгресі США, до моменту, коли документ підпише президент і підуть гроші, американцям, схоже, доведеться прочитати не один мільйон "шедеврів" під публікаціями в ЗМІ та продивитися сотні відеосюжетів на кшталт "розп'ятих хлопчиків" на внутрішніх веб-ресурсах. Виглядає все так, що Штати поки не мають діючої вакцини проти вірусу пропаганди. Щоправда, і сам цей вірус не такий уже небезпечний для американського організму.

Ольга Тансійчук, Юрій Банахевич, Андрій Лавренюк, Ярослав Довгопол, Укрінформ