Артур Герасимов: "Безлер працював водієм і у нього на лобі не було написано про плани та наміри"

26 жовтня Україна зробила свій вибір – і до влади прийшов новий парламент. І якщо пересічний українець захоче в інтернеті побільше дізнатись про депутатів оновленої Ради, то чи не найбільше трапляється статей з скандальними назвами «Артур Герасимов: Бес его знает», «В Раду прошел знакомый лидера сепаратистов Беса».

Хто ж насправді Артур Герасимов і яке він має відношення до Ігоря Безлера (або Беса) РRпортал вирішив поцікавитись  особисто у депутата.

- Вітаю,  Ви пройшли до Верховної Ради. Що плануєте зробити в першу чергу в якості депутата? Можливо, вже є якісь напрацювання?

- Звичайно, я можу відразу сказати, що Артур Герасимов не заходить у Верховну Раду просто як одна особа – у нас досить сильна команда фахівців по різних напрямках, причому один з головних – це інвестиції в країну. Ми всі розуміємо, що зараз економіка реально потребує інвестицій. Але інвестори не хочуть сюди йти через нестабільну ситуацію в країні, яку провокує сусідня держава. Тому ми хочемо відразу подати декілька законопроектів, які будуть стосуватися заведення в нашу країну західних грошей. Також у нас підготовлено декілька законопроектів, які стосуються головних проблем, які існують зараз в Донецькій і Луганській областях. Перша проблема – це переселенці, друга проблема – це забезпечення життєдіяльності шкіл, лікарень та навіть просто житлової інфраструктури на Донбасі. Досить серйозні нарікання також ідуть на той склад людей, які й досі частково залишилися на багатьох посадах. Ці законопроекти будуть стосуватись не тільки технічного стану, відновлення, вдосконалення, посилення інфраструктури – вони будуть торкатись і тих людей, які за складом своїх службових обов’язків мають займатися життєдіяльністю людей на Донбасі. Ще одна дуже серйозна проблема – це забезпечення теплом, бо насувається зима, холоди. А ви знаєте, яка зараз ситуація не тільки з постачанням газу, а й зі станом тепломереж, газоводів, їх ремонтом. Проблеми виникають й через окупацію території: частина ТЕС та газоводів, водогонів та частина електричної мережі залишилися не під нашим контролем. Сьогодні треба максимум зусиль спрямувати на вирішення цієї проблеми.

Перед нашою командою стоять два головних завдання. По-перше, зробити населення Донбасу проукраїнським ось тут (показує на серцеприм.авт). І це можна зробити тільки тоді, коли вони відчують реальну турботу про себе. І це важко зробити, бо все що робилося до Революції гідності та обрання нового Президента – це була система, яка була спрямована на збагачення виключно кількох кланів, а прості люди не ставились ні в грош. І по-друге, не дати вкрасти ані копійки з тих грошей, які будуть виділені на відновлення регіону. Важливо, щоб всі гроші надходили з пункту А в пункт Б без посередників і в повному обсязі.

- На парламентських виборах 2012 року Ви балотувались по 51 ОВО в Горлівці. Незважаючи на досить непогану передвиборчу програму, яка передбачала залучення в Горлівку грошей, щоб створити нові робочі місця, покращити інфраструктуру, вирішити проблеми ЖКГ, перемогу отримав ваш опонент. Як Ви думаєте, чому програли?

- Це ще питання: програв я чи ні. Були плани заведення інвестицій та серйозних бюджетних програм на місто, плани створення нових підприємств. Тому що головне було і є – це робочі місця. І відразу можу сказати, що у мене була реальна домовленість з інвесторами про побудову в Горлівці трикотажної фабрики. Чому саме трикотажної? Коли ти вирішуєш будувати чи не будувати нове підприємство  - перша проблема, яка виникає, це наявність кваліфікованих кадрів. У Горлівці колись вже було декілька трикотажних фабрик і там дуже багато жінок, яких не треба навчати: вони прийшли і працюють. Таким чином це було головним базисом моїх домовленостей з інвестором. Але після того, що сталось у 2013 році і відбувається зараз – це під питанням. Ми розуміємо, що за будь-які інвестиції, коли особливо ви їх запрошуєте, ви несете особисту відповідальність. А особиста відповідальність – це гарантія інвестору повернення,  як мінімум  коштів, які він вклав в бізнес, який працює. Що сьогодні в Горлівці неможливо. Крім цього, ми чітко розуміли головні проблеми Горлівки на той час у сфері ЖКГ (майже вщент зруйновані дахи, затоплені підвали, вкрай катастрофічний стан великої кількості будинків). Це розуміння давало нам право дуже чітко у разі обрання у 2012 році поставити питання перед бюджетом відносно цільових програм спрямування грошей саме на Горлівку з метою вирішення цих проблем.

А чому не виграв у 2012 році? Спочатку команда кандидата-регіонала відносилась до нас досить несерйозно. Але за півтори тижні до виборів було останнє соціологічне дослідження, яке показало, що ми почали випереджати висуванця від Партії регіонів. І після цього адміністративна машина запрацювала на всю потужність – заляпували білборди, трощили агітаційні намети, залякували людей. А що вже говорити про той рівень фальсифікації, який був застосований. А ситуація з фальсифікацією була дуже проста: депутату від Партії регіонів – плюс, Герасимову – мінус. І все, крапка. Час пройшов,  але ж люди залишились. І от коли ми приїжджали у 2013 році й допомагали, то вони особисто розповідали як це було, які були команди. Тому в серцях людей виграв – при підрахунку голосів програв.

- Як Ви оцінюєте роботу Вашого конкурента на окрузі?

- Я не можу сказати, що його там ніхто не бачив: він приїжджав і робив певні речі для міста. Єдина різниця – він робив все це за кошти державного бюджету за допомогою губернатора. На місці народного депутата, і він знає це краще за мене, можна було зробити не просто більше, а набагато більше.

- Ви родом з Полтавської області,  проживаєте в Києві, а от на вибори пішли відстоювати інтереси Донецької області. Чому саме цей регіон, а не, наприклад, рідна Полтавщина?

- Так вже склалось, що народився я в Решетилівці, але моє коріння – на Донбасі. Мій дідусь працював на шахті «Кочегарка», пішов служити до лав радянської армії з Горлівки, пройшов всю війну з 22 червня 1941 року до 9 травня 1945-го. В мене там багато друзів, знайомих. І тому, коли мене запросили, бо треба було щось змінювати, аби вийти зі складної ситуації в місті, я пішов туди балотуватись. Якщо на Полтавщині були достойні кандидати і питання людей більш-менш вирішувались, то в Горлівці – це було справжнє пекло. А я ніколи не цурався тяжких завдань.

- Під час передвиборчої кампанії 2012 року Вас звинувачували у прямому підкупі виборців, а Ви свою чергу писали заяви до міліції про антиагітацію. Наскільки прозорою була виборча кампанія цього року?

- Зверніть увагу, що ще ніколи демократичні сили не набирали стільки голосів, скільки вони отримали цього року в Донецькій області.  Ми набрали на рівні Івано-Франківська, випередили Волинь, Запоріжжя та Харків.  Тому що наша команда дуже потужна і працювала чесно і на совість. Журналісти часто пишуть, що до висування мажоритарників від Блоку Порошенка мав відношення Артур Герасимов і ми не знаємо, хто ці висуванці. Дійсно, я відповідав за висування мажоритарників від БПП в Донецькій області. І за кожного з них особисто відповідаю. Я можу одразу сказати, що  ті, люди, які від нас йшли – це ті, хто постійно змагались за Україну й притримувались проукраїнської позиції. Приведу реальні приклади.

Олег Зонтов – зараз виконуючий обов’язки мера Слов’янська, він з посади радника міністра пішов воювати рядовим в АТО. І це ми його запросили балотуватись у рідне місто Слов’янськ.

Сергій Нестеров (Макіївка) – отримав вогнепальне поранення під час Президентських виборів, коли на нього і його штаб нападали сепаратисти, і тільки чудом вижив.

Ігор Решетняк (Маріуполь)  –  йому проломили голову, коли він у квітні захищав від сепаратистів  маріупольський виконком та міськвідділ міліції.

Олександр Романюк – займає чітку державницьку позицію і намагається робити все, щоб Маріуполь був проукраїнським .

Сергій Попов – людина, яка вела мітинги українською мовою, в бронежилеті в Донецьку до червня. Ви розумієте, що таке у червні, в розпал конфлікту, вести проукраїнський мітинг на Донеччині?

І це наші висуванці. Так, мені інколи закидають, що я поставив революціонерів, які не мають ресурсів. А кого мені було ставити?  Багатих донеччан, котрі крім грошей більше не мають нічого українського. Особисто мені не соромно за наших кандидатів.

Між іншим, мені прикро, що більшість впевнена, що на Донбасі всі російськомовні. А ви заїдьте в маленьке містечко чи невелике село: там багато людей вільно спілкуються  українською.

У нас є серйозні успіхи: ми виграли 3 округи з 12. Хоча в Донецькій області 21 округ, однак з зрозумілих причин вибори змогли відбутись лише на 12-ти округах.  Також мажоритарник від Блоку Петра Порошенка Дмитро Лубінець виграє на своєму окрузі. Це якесь чудо, що це вдалося, попри роботу проти нас адмінресурса, тотальні фальсифікації, викрадення голови комісії за два дні до виборів. Коли ще мажоритарник від демократичних сил обирався у Верховну раду за всю історію Донецької області? Люди телефонують і кажуть, що вони нарешті повірили, що щось починає змінюватись. Тому я вважаю, що команда відпрацювала дуже гарно.

- Чому Ви вирішили приєднатись до партії Президента, адже у 2012 році позиціонували як самовисуванець? Що вплинуло на зміну рішення?

- По-перше, Я Петра Олексійовича знаю досить давно. Більш кваліфікованого, більш правильного Президента Україна ще не мала: зі своїм вмінням домовлятися на міжнародному високому рівні та персональними професійними якостями він зміг стримати ситуацію в країні та зробити багато серйозних кроків. На противагу популізму від інших. От візьмемо Кабінет міністрів: що він зробив за 6 місяців? Хоча скільки було заяв, скільки було реальних «намагань». А що в результаті? Майже нічого. Більше того, міністрами цього уряду на посади керівників державних підприємств на Сході України часто призначалися відверті сепаратисти.

А Президент вийшов на вибори з певними речами: дострокові парламентські вибори відбулися, іде люстрація, наша армія сьогодні і на червень – дві великі різниці. Президенту вдається головне: він веде країну в правильному напрямку і виконує свої обіцянки. Це людина, яка не просто мислить про Україну, а робить реальні речі для країни і її громадян. Тому я тут.

По-друге, до певного моменту я взагалі не був пов’язаний з політикою, тому що займався бізнесом і розвитком своїх компаній. Я розумів, що у мене є прекрасна родина, налагоджений бізнес – але одночасно бачив, що в країні щось не так. І після таких речей починаєш замислюватись, що треба діяти. Ще у 2012 році ми змусили владу працювати. Завдяки активності нашої команди, Партія регіонів в Горлівці переасфальтувала славнозвісні горлівські дороги, у лікарні навезли дуже багато медикаментів, автомобілів швидкої допомоги, обладнання, почали ремонтувати ліфти.

Я не міг залишитись осторонь від подій на Майдані як 2004, так і 2013-2014 років, як свідомий українець: вдень працював, а вночі (десь з 6 вечора) був там.  Підтримували Майдан не лише продуктами й фінансово, а й морально й психологічно. Я не активний користувач Фейсбуку і не робив фотографії під час революції, але був там і 20 лютого разом з дружиною. Жарти жартами, але я часто їжджу у відрядження і був внесений в бази даних прикордонної служби на спецдогляд через активність на Майдані. Я намагався привозити на Майдан іноземних колег, щоб вони побачили реальну картину подій.

- Чим Ви займались в період між виборами?

- По-перше, у мене уже багато роботи у бізнесі і можна сказати, що я жив в літаках. Особливо в період 2011 – 2013 було багато міжнародних відряджень, зустрічей, переговорів. Крім цього ми не припиняли допомагати рідній Горлівці. Починаючи з лютого 2013 року, безперервно працювала наша приймальня, куди приходили люди (як представники різноманітних установ, так і звичайні люди) з різноманітними зверненнями. Мені не соромно ні за один мій крок, тому що ми допомогли людям і нічого не просили на заміну. Хочу відзначити, що люди були шоковані, що вибори закінчились, перемогу ми не отримали, але все одно продовжуємо допомагати. Зараз в інтернеті є відео, де ми нібито перед виборами допомагаємо школі. Але зйомки відбувались 1 Вересня 2013 року. Які на той час були вибори? Ми просто допомогли тим, чого потребувала школа. При чому це одна з найстаріших шкіл у Горлівці – тому ми взяли шефство, щоб хоч якось підтримати. Допомагали й іншим містам, наскільки вистачало можливостей.

- Останнім часом в ЗМІ  з  Вашим іменем фігурує ім’я одного з лідерів сепаратистів Ігоря Безлера або Беса. А саме акцентується увага на те, що Ви безпосередньо з ним пов’язані. Це правда?

- Є факти, а є те, як і коли це подається. Чомусь до квітня 2014 року, коли я допомагав президентській кампанії в Донецькій області, ніхто навіть не цікавився цією інформацією. Після президентських виборів знову всі забули про це і згадали лише під час парламентської кампанії. Це про час.

 Тепер щодо факту. Ця людина протягом двох з невеликим тижнів працювала водієм в штабі. До кінця виборів він не допрацював. Але це було два роки тому. У нас в штабі було близько 20 водіїв, а у день виборів було взагалі 120 екіпажів. Після цього ніяких зв’язків, ніяких контактів з ним не було.

Що стосується цікавих моментів, то ця людина працювала офіційно на мера Горлівки від «Сильної України». Але про це ніхто не згадує. Я вже з’ясував, що після виборів він працював саме керівником охорони на одному з заводів, які належали Ахметову. І це офіційний факт. Але про це також ніхто не згадує.

А що стосується його роботи в штабі – у нього ж не написано на лобі його плани та наміри. Якщо йти за цією логікою, то зараз всіх, у кого Губарєв був Дідом Морозом на Новий рік, треба записувати до поганих хлопців чи дівчат. І навіть більше! У нас в офісі була прибиральниця тітка Рая, яка, на жаль, зараз підтримує сепаратистів. То чому про неї тоді не пишуть?

Ось вам факт – і ось інтерпретація. Чому я про це не згадував до виборів, бо вважав, що це будуть сприймати як виправдання. Мені немає чого виправдовуватись.

- Які у Вас стосунки із Шаховим?

- До нього можна по-різному відноситись, але людина тоді боролась з системою. І хочу сказати, що у 2012 році я був готовий підтримати і підтримував будь-кого, хто боровся з системою. Якщо кажуть, що він друг якоїсь там сім’ї, то чому він сім чи вісім місяців знаходився у розшуку? Чому зараз за свою проукраїнську позицію він у «розстрільних списках» ЛНР, якщо друг сім’ї? Чому всі його бізнеси на окупованій території розгромлені повністю одними з  перших? А бізнеси Єфремова та його команди - ні?

Тому я говорив і повторю, що я підтримував і буду підтримувати будь-кого,  хто займає чітку проукраїнську позицію, особливо на Донбасі, де це небезпечно для життя.

-  Як Ви особисто бачите рішення військового конфлікту на Сході?

- Ситуація вкрай складна. Ми маємо бути готові боронити кордони і вдосконалювати армію, але це не вирішить питання у головах людей. Мирне розв’язання проблеми набагато ближче до проукраїнської ідеї. Тільки через мир, але мир сильний. Що таке сильний мир? Це коли у нас сильна, підготовлена, забезпечена, навчена армія і готова у будь-який момент відбити наступ. Люди мають відчувати нашу силу також.

- Чи долучались Ви до звільнення людей з полону терористів?

- Кожна нормальна проукраїнська людина долучалась до будь-яких процесів, які стосувалися стабілізації ситуації. Я організовував гуманітарну допомогу і особисто доставляв її нашим хлопцям на передову та нейтральну територію. Багато водіїв просто не хотіли туди їхати: боялись нападу сепаратистів. Між іншим, хотів би подякувати антитерористичному центру і його керівнику Василю Сергійовичу Грицаку за велику допомогу у питаннях забезпечення мирного населення предметами першої необхідності й продуктами харчування. Крім цього вивозили багато сімей з території, яка була під постійними обстрілами. Також виводили людей з оточення під Іловайськом: мені напряму давали номери телефонів хлопців в оточенні, ми з ними зв’язувались, після цього я зв’язувався з місцевими, які машинами виїжджали в певну точку і вивозили. Або просто давали напрямок: через СБУ я дізнавався реальну на той момент лінію фронту (саме «на той момент», бо лінія фронту чи не щогодини змінювалась) і скеровував їх куди йти, щоб не потрапити на територію ворога.

Хочу відзначити, що ми почали допомагати ще в травні як хлопцям на передовій, так і військовим частинам, коли було ще небагато волонтерів. Зокрема, звільняли людей з полону. На жаль, я не можу поки розповісти деталі, бо багато з тих людей, хто нам допомагав, досі знаходяться на окупованій території чи в прифронтовій зоні.

- 26 жовтня український народ зробив свій вибір і ми маємо новий парламент. Що, на Вашу думку, він має зробити в першу чергу?

- Я дуже вдячний українському народові за те, що тотальну більшість в парламенті отримали демократичні сили. Це дуже серйозний виклик. Я дуже вдячний українському народові за те, що в парламент не потрапила Комуністична партія. Навіть не треба заглиблюватись в історію: те, що ця партія коїла впродовж цього року та останніх 5-10 років – це було не на користь державі. Відносно того, чи буде Рада працювати. Я впевнений, що буде і дуже успішно, тому що там зібралось дуже багато однодумців, в яких є один головний пріоритет – Україна.

Особисто я буду підтримувати й боротись за зняття депутатської недоторканості. І це не просто слова. Ми всі повинні бути рівними перед законом: чи ти депутат Верховної ради, чи звичайний робітник. А щодо інших головних завдань на сьогодні: економіка, інвестиції, сильна армія і підтримка людей у зоні конфлікту. 

Источник: 
PRпортал