Про важливе. Уроки Грузії і Молдови проходять повз нас не вивченими.
Українці ніби й розуміють, що москва зробить все, щоб після війни повернути Україну в свою зону впливу, як повернула Грузію і як повертає Молдову. Але, коли справа доходить до російських агентів в Україні – українці сліпі і глухі.
Просто зараз реалізується масштабний проєкт розвороту України з європейського на російський вектор розвитку. Десятки і сотні проросійських спікерів активно розганяють ідеї про "поганих" союзників.
Треба віддати належне, підґрунтя для критики союзників є. Кожен день гинуть наші люди, друзі, знайомі, рідні. І нам би хотілося мати Петріот в кожній ОТГ і безліміт ракет, щоб не гинули хоча б діти. Це дуже сильний емоційний тригер і я розумію, коли люди на емоціях звинувачують союзників, що ті "не закрили небо". Але не підтримую.
Чому я не підтримую публічну критику союзників? Бо я вдячний за ту підтримку, яку ми вже отримали, коли, висловлюючись словами класика, «проєб@лі» підготовку до війни і озброєння своєї армії.
Я не хочу бути свинею, якій міністр оборони Великої Британії має робити зауваження, що вони не Амазон і треба мати елементарну вдячність за вже отриману зброю, перед тим, як вимагати ще.
За даними Мінекономрозвитку військова і економічна допомога наших союзників Україні склала 177 млрд доларів за 2022-23 р.р., а за 2024 очікується ще близько 100 млрд. Загалом виходить 277 млрд доларів.
Це майже ШІСТЬ бюджетів України на 2021 рік (доходи).
Тобто вдумайтеся в ці цифри: протягом останніх трьох років наші союзники ПОТРОЮВАЛИ бюджет України. До одного бюджету, який заробляли ми, союзники додавали майже по ДВА наших бюджети зверху щорічно.
Погані союзники? Ніт, я не можу погодитися з таким твердженням. І не емоційно, а на підставі фактів, які маю перед собою. Внесок союзників в нашу обороноздатність складно переоцінити.
І мені просто дико спостерігати справжнє цькування союзників, влаштоване російськими агентами і корисними ідіотами.
Я навіть можу зрозуміти політиків, які постійно обливають гімном руку, яка їх кормить. В політиків інші цілі. Їм не важливо, в яких кордонах буде Україна. Для них має сенс тільки їхня особиста влада. Хай в Україні залишиться одна Київська область, на прокорм їм зі слугами вистачить. Тому вони активно гавкають на союзників, щоб перекинути на них відповідальність за свої поразки на фронті і здобувають електоральні бали ціною втрати союзників.
Але я не розумію простих людей із моєї стрічки, які не здатні скласти 2+2 і зрозуміти, що цькування союзників неухильно наближує Україну до Грузії та Молдови. Бо якщо Америка погана, то хто хороший? Правильно, московія! І так, відсоток за відсотком, зменшується кількість людей, які будуть голосувати за європейський вибір і збільшується кількість бажаючих повернутися в родную гавань до окупантів. На жаль, перспектива зростання проросійських настроїв не просто реальна, а НЕМИНУЧА.
Двадцять разів подумайте перед тим, як писати щось про імпотентність Заходу і силу путіна. Про поганих союзників, які нас не достатньо сильно люблять і цінують. Бо кожен такий пост – це мінус нашому європейському вибору і плюс путіну.
І коли, не дай боже, після війни в нас почнуться такі само проблеми, як в Грузії та Молдові і ми знову будемо ходити по лезу, як в часи Майданів, згадайте тих єрмаковських позитивчиків, які кормили народ байками про поганих американців і схилили Україну до руського міра. Бо кожна дія має наслідки. І думати про них треба вже зараз!!
Сергій Марченко
- Войдите, чтобы оставлять комментарии