Gallup | США. Українці розчарувалися у власних лідерах

17% – схвалюють дії Президента України Петра Порошенка • 8% – упевнені у правильності дій національного уряду • 5% – вважають, що зусиль уряду достатньо для боротьби з корупцією Незважаючи на високу довіру в минулому році, сьогодні Президент України Петро Порошенко менш популярний, ніж його попередник Віктор Янукович. Після більш ніж року перебування на посаді лише 17% українців схвалюють його роботу. Рейтинг схвалення дій Порошенка почав різко падати з максимальної відмітки у 47% всього за кілька місяців після інавгурації в травні 2014 року. Низький рейтинг схвалення дій Порошенка багато в чому відображає розчарування українців своїм керівництвом, яке, як багато-хто вважає, не в змозі реалізувати вимоги протестувальників, які вийшли на вулиці два роки тому. Хоча інтенсивність бойових дій між урядовими силами українських та проросійських сепаратистів недавно знизилася, хитке перемир'я перебуває під постійною загрозою зриву. У нинішньому опитуванні Геллапа виключені території Донецької та Луганської областей, де безпека, як і раніше, є проблемою. На виключені райони припадає приблизно 2% дорослого населення України. Порошенко не користується популярністю у жодному з регіонів України. Він має найменшу кількість шанувальників серед симпатиків Росії на Півдні і на Сході, де лише 1 з 10 або навіть менше схвалює його дії. Понад це, Петро Порошенко також має суттєво менше шанувальників на Заході, Півдні і Сході, ніж Янукович у дореволюційні часи. У Центральному та Північному регіонах (які включають Київ) приблизно порівну українців, які схвалюють дії Порошенка в даний час (21%) і тих, хто схвалювали дії Януковича у 2013 році (20%). Так само як і рейтинг схвалення дій Порошенка, низькими є показники довіри українців до національного уряду, який критикують за повільні темпи проведення реформ. Довіра українців до дій національного уряду на рівні 8% – це всього лише третина від того, що було в 2014 році (24%). Він також є одним з найнижчих рівнів довіри до уряду з часу початку роботи Gallup у 2006 році. Значною мірою ця недовіра походить від незначного прогресу в тому, що віце-президент США Джо Байден назвав "історичною битвою з корупцією" під час свого останнього візиту до України. Хоча уряд зробив деякі кроки по боротьбі з корупцією, майже в 9 з 10 українців (88%) говорять, що корупція широко поширена у владі, і близько 8 з 10 (81%) стикаються із цією проблемою на підприємствах своєї країни. Лише 5% українців кажуть, що їх уряд робить достатньо для боротьби з корупцією (6% ¬– у 2013 році). До того ж, менше українців тепер стверджують, що їх керівництво діє у правильному напрямі, поріняно із часами до революції. Менше, ніж один з п'яти (19%) вважають, що все відбувається в правильному напрямку, 65% стверджують, що це веде Україну в неправильному напрямку. Але, якими б не були розчарування, це не найгірші показники: у 2009 році лише 5% стверджували, що керівництво діє у правильному напрямку. Глибокі розбіжності серед законодавців у парламенті України вибухнули 11 грудня, поставивши питання про відставку коаліційного уряду. У той час як вотум недовіри уряду України лише розглядається, багато українців вже втратили довіру до нього. І інцидент у парламенті, швидше за все, лише погіршив ситуацію. Для багатьох українців, це може видатись знайомою ситуацією – Янукович теж мав високий рейтинг схвалення своїх дій на початку свого президентства. Результати дослідження особистого інтерв'ю 1000 респондентів у віці від 15 років і більше, проведеного в липні і серпені 2015 року в Україні. На загальній вибірці дорослого населення похибка становить ± 3,8%, рівень достовірності – 95%. Всі наведені межі похибки вибірки включають обчислення дизайн ефекту для зважування. До опитування Геллапа в Україні у 2015 році не входять Крим і райони Донецької та Луганської областей. На виключені райони припадає приблизно 2% дорослого населення України. 

The Guardian | Великобританія. Українська святкова традиція виявилася під загрозою: популярний радянський фільм може стати забороненим

"Можлива заборона на показ популярного радянського фільму в Україні викликала тривогу серед тих, хто любить дивитися його кожен рік на свята", – пише кореспондент The Guardian Шон Уокер. "Іронія долі" виявилася під загрозою заборони в Україні, тому що одна з актрис, голос якої звучить за кадром, була включена в список діячів культури, які представляють загрозу національній безпеці країни через її підтримку російської анексії Криму. "Між тим режисер цієї картини Ельдар Рязанов, який нещодавно помер, відкрито критикував недавні дії російського уряду", – зазначає журналіст. Міністерство культури України склало великий список акторів, які, як видається, загрожують національній безпеці країни через їх політичну позицію, включаючи Жерара Депардьє, нагадує газета. Їм заборонили в'їзд в Україну, і нові фільми з їх участю не отримають там прокатної ліцензії. Однак закон допускає двояке тлумачення того, чи можна показувати старі фільми, що вже мають ліцензії. "Напередодні новорічних свят було зазначено, що "Іронія долі", швидше за все, стане жертвою заборони, хоча відповідного офіційного оголошення поки не зроблено", - йдеться в замітці. "[Заборона] підриває основи здорового глузду", - йдеться в заяві "Опозиційного блоку", який збирається оскаржити її в суді. Партія пообіцяла зробити все, щоб плани новоявлених діячів від культури не здійснилися". "Якщо їх не зупинити, то, вітчизняні культуртрегери доберуться до заборони Діда Мороза, звинувачуючи його у співпраці з країною агресором – адже його участь на новорічній ялинці в Кремлі незаперечна", – цитує видання. 

Focus | Німеччина. Німецький політолог про конфлікт на Донбасі: "Прихована інтервенція Росії в Україні триватиме ще кілька років"

Експерт Інституту євро-атлантичного співробітництва у Києві Андреас Умланд дав свій прогноз можливого розвитку конфлікту на Донбасі на сторінках німецького журналу Focus "У 2016 році конфлікту на Сході України, який призвів не тільки до відокремлення від України Криму і територій так званих Луганської та Донецької "народних республік", але і до фундаментальної кризи у відносинах між Росією, з одного боку, і Євросоюзом, НАТО і низкою інших держав - з іншого, піде вже третій рік", - зазначає політолог. "Станом на кінець 2015 року схоже на те, що режим припинення вогню в майбутньому все ж можливий, - продовжує експерт. - Прихована інтервенція Росії в Україні триватиме ще кілька років, і не можна виключати, що вона в сьогоднішній або якій-небудь іншій формі може перекинутися на інші регіони України". З цієї причини заморожування "нинішньої конфронтації на Донбасі за прикладом заморожених конфліктів в непідконтрольному Молдові Придністров'ї, а також в непідконтрольних Грузії Абхазії та Південній Осетії можна вважати успіхом". "Що ж стосується повернення Криму до складу України, то, якщо воно можливе, хіба що в дуже віддаленій перспективі", - прогнозує Умланд. Захід поки що відмовляється від введення серйозних обмежень на імпорт з Росії, в тому числі на ввезення сировини і особливо енергоносіїв. Брюссель не йде на такі санкції: Євросоюз зміг би перенести ембарго на імпорт нафти з Росії, але для російської економіки наслідки виявилися б руйнівними, йдеться в статті. "Враховуючи високу значущість української авантюри для легітимності політичного керівництва Росії варто очікувати, що нинішні західні санкції не допоможуть домогтися зміни її політичного курсу, - констатує Умланд. - Через недостатнє бажання європейських країн посилити санкційний режим слід виходити з того, що Москва продовжить сьогоднішню політику в Криму і на Донбасі". 

Wirtschafts Woche | Німеччина. Джордж Сорос: Європа? Адже її більше немає!

Всесвітньо відомий інвестор і філантроп розповів в інтерв'ю нашому виданню, чому ЄС, з його точки зору, потребує санації, чому голова КНР постійно прагне все контролювати особисто, а засновник Facebook Марк Цукерберг не є безкорисливим благодійником. Сказати, що він є «суперечливою фігурою» — значить не сказати нічого. Жоден інший інвестор у світі не викликає у людей настільки ж суперечливих почуттів, як народжений в Угорщині і розбагатівший в Америці Джордж Сорос. Серед іншого він відомий як людина, яка за один день заробила мільярд доларів на спекуляціях проти британського фунта стерлінгів. Самого себе Сорос називає спекулянтом, але в хорошому сенсі: людиною, яка виявляє недоліки системи. До того ж йому доводилося витрачати на благодійність мільярди доларів — в першу чергу, на розвиток демократії в часи, коли Марк Цукерберг ще, як кажуть, пішки під стіл ходив. Безперечно одне: йому не дає спокою Європа. Сорос пережив Голокост і пізніше втік від комуністів. Ангелу Меркель він критикував за те, що вона, на його думку, своєю зайвою строгістю в ході кризи в єврозоні ризикувала зруйнувати ЄС. Але її політика гостинності по відношенню до біженців просто захоплює його. «Невже це та ж сама „канцлерін“?» — запитав він на самому початку зустрічі в Будапешті. Гарний початок. Wirtschaftswoche: Пан Сорос, журнал Time тільки що вибрав Ангелу Меркель персоною року, а також назвав її «канцлером вільного світу». Чи Не занадто багато честі їй тим самим було надано? Джордж Сорос: Звичайно, ні. Я як і раніше вважаю її політику економії в Європі принципово помилковою. Але вона для мене давно вже є незаперечним лідером Європи і тим самим лідером вільного світу — з тих пір, як вона у зв'язку з українським конфліктом рішуче протистоїть російському президенту Володимиру Путіну. До того я вважав її здібним політиком, який звертає увагу на результати опитувань. Але в питанні відносин з Росією громадська думка раптом стала їй зовсім байдужою. Та й після початку міграційного кризи Меркель швидко зрозуміла, що це може зруйнувати ЄС — спочатку вільний від кордонів простір всередині Шенгенської зони, а потім і вільний внутрішній ринок. — Раніше Меркель вважали обережною, а тепер вона раптом стала нескінченно рішучою. Багатьох німців це нервує.

— Особисто я дуже ціную цю її рішучість — можливо, тому, що вона мені нагадує мене самого в часи, коли я був інвестором. Звичайно, саме зараз є безліч причин для занепокоєння. Хоча ЄС і впорався з кризою, тому що кризи його, як правило, лише загартовували і робили сильніше. Але зараз вибухнула не одна криза, а відразу п'ять або навіть шість, причому — одночасно. — Давайте порахуємо: грецька криза, криза євро, криза у відносинах з Росією, криза в Україні, ймовірний «Брексіт» (вихід Великобританії з ЄС), міграційна криза. Я ще щось не назвав? — Звичайно. Ще сирійський конфлікт, що призвів до міграційної кризи. Крім того, серйозно загострилася дискусія з приводу міграційної політики після терактів в Парижі. А чи трапиться ще одна принципова криза, залежить від німців. — Що ви маєте на увазі? — Якщо хтось і зможе запобігти розпаду Європи, то тільки німці. При Меркель вони перетворилися у справжнього європейського гегемона, але досі їм за це не доводилося розплачуватися по-справжньому, як би не лаялися деякі німці з приводу кредитів для Греції. Цілком очевидно, що німці отримали найбільшу економічну вигоду з утворення валютного союзу. Однак гегемонам належить переживати не тільки за свої інтереси, а за інтереси тих, хто їм довіряє. Але чи захоче Німеччина взяти на себе цю відповідальність, як її взяла на себе Америка в 1945 році? Це вже вирішувати самим німцям. — Меркель це може коштувати крісла канцлера. — У контексті міграційного кризи йдеться про принципи. Як мені здається, вона цілком усвідомлює цей ризик. Особисто мене її дії дуже чіпають. Я сам пережив війну, Голокост і комуністів, я сам був біженцем. Я пожертвував мільярди доларів на те, щоб, по можливості, перетворити Європу в відкрите для всього світу суспільство — унікальне для всього світу. З моєї точки зору, Меркель діє так, згадуючи власне дитинство в сім'ї пастора і обмежене життя в НДР. — Ви займалися розвитком демократії, в першу чергу, у Східній Європі. Чому саме там ненависть до біженців така сильна? — Прем'єр-міністр Угорщини Віктор Орбан (Віктор Орбан) не згоден з провідною роллю Меркель в Європі, а також прагне підірвати принципи, на які спирається Європа. Це можна порівняти з лещатами: російський президент Володимир Путін нападає на ЄС зовні, а Орбан зсередини. Ви бачили, як Орбан на недавньому з'їзді ХСС разом з Хорстом Зеехофером нападав на Меркель? — Проте не можна пояснити сплеск ксенофобії в Східній Європі наявністю лише одного Орбана. — А Орбан — не один. Ярослав Качинський, партія якого тільки що перемогла на виборах у Польщі, дотримується дуже схожих поглядів. Польща, з етнічної і релігійної точки зору, є однією з найбільш однорідних країн у Європі. Якщо хтось і буде в католицькій Польщі «іншим», то це будуть мусульманські мігранти. І Качиньський благополучно представив в ході передвиборної кампанії цих «інших» породженням пекла. — ЄС може застосувати санкції до урядів Польщі та Угорщини. Справа дійсно настільки серйозна? — У обох країнах прагнуть до якоїсь суміші з етнічної та релігійної ізоляції меншин з метою зміцнення власної влади. Мені це нагадує час між Першою і Другою світовими війнами, коли адмірал Хорті в Угорщині і маршал Пілсудський в Польщі прагнули взяти під свій контроль усі демократичні інститути. Саме до цього прагнуть і нинішні правителі. — При цьому Польщу в останній час, з точки зору економічного і політичного розвитку, можна назвати однією з найбільш успішних країн Європи. — Багато хто думав, що вона зможе стати для Берліна таким же важливим партнером, як Франція, а також однією з головних опор у боротьбі проти путінської Росії. — Яка дійсно загрожує ЄС ззовні? — Примітно, що близько 25 років тому саме СРСР і ЄС представляли собою дві основні сучасні моделі державного управління. Радянський Союз прагнув об'єднати пролетарів усіх країн, а ЄС прагнув до мирної інтеграції та розвитку на основі принципів вільного і відкритого суспільства. — Тепер обидві моделі залишилися в минулому? — На місці СРСР тепер путінська Росія, яка знову прагне стати світовою державою. А в ЄС знову перемагають націоналістичні тенденції. Меркель, схоже, як і раніше вірить у відкрите суспільство. До нього прагнуть також люди, які борються за демократію і свободу в Україні. Однак цих цінностей у нинішньому ЄС більше не існує. Можна розглядати Європу як рівноправного та добровільного партнера? Так її ж немає! — Але ж Меркель діяла зовсім не по-націоналістичному. Вона відкрила кордони для сирійських біженців, через це ЄС і потрапив у цугцванг. — Німеччину, мабуть, можна вважати винятком. Але всі інші країни-члени ЄС думають тільки і виключно про власні інтереси. Європі просто необхідно, нарешті, виробити спільну міграційну політику, яка була б всеосяжною і впливала на ситуацію і за межами ЄС. Зрештою, якщо претенденти на статус біженця будуть залишатися там, де вони вже є, і не разбредутся по всьому континенту, це буде менш руйнівним і точно дешевшим. ЄС слід виділяти щороку по 15 тисяч євро на кожного потенційного біженця — на його проживання, здоров'я та освіту, в тому числі і для того, щоб полегшити прийом біженців окремим країнам. — Але у ЄС немає грошей... — Нинішнього бюджету, звичайно, не вистачить. Але можна випустити довгострокові облігації з кредитним статусом ААА. Це був би заодно і виправданий з моральної точки зору стимул економічного зростання для Європи, а навантаження можна було б справедливо розділити між країнами, які приймають біженців, і країнами, які не хочуть їх приймати. — Чому ви відмовилися від біржового бізнесу? — Все дуже просто: я переживаю за людство. Можете вважати, що я згущую фарби, але всій нашій західній цивілізації загрожує зникнення. З допомогою природничо-наукових знань чоловік взяв природу під свій контроль. При цьому, однак, він не завжди в стані контролювати навіть самого себе. Тому я все більше коштів вкладаю в розвиток соціальних наук, зокрема, в мій Інститут нового економічного мислення. — Звучить похмуро. Ви дійсно настільки песимістичні? — Це в мене від батька. Коли в 1944 році нацисти захопили Угорщину, він незадовго до цього встиг дістати для нас підроблені паспорти. Якби він цього не зробив, ми б не вижили. Він дивився правді в очі і ніколи не намагався заперечувати реальність. Я теж завжди намагаюся передбачити найгірші з усіх можливих варіантів. Це мені дуже допомагало в інвестиціях і допомагає зараз, коли я стикаюся з політичними питаннями. Тому що наявність небезпеки допомагає створювати можливості. Адже перш ніж почне світати, панує темрява. — Це стосується і Греції? — На жаль, ні. Коли в 2009 році грецька криза розгорілася по-справжньому, ЄС на чолі з Німеччиною їй допоміг, але зажадав від неї занадто велику ціну — завищені відсотки по кредитах, і тоді грецькі борги дійсно стали непідйомними. На жаль, німці в ході останніх переговорів повторили ту ж помилку. Вони знову наполягли на таких умовах, які заженуть Грецію в ще більш глибоку прірву. Ця країна ніколи не зможе розрахуватися за своїми боргами. — А не могла б ця країна стати привабливою для приватних інвесторів? — Ні — до тих пір, поки Греція залишається в єврозоні. Поки у неї буде євро, вона ніколи не зможе оговтатися від кризи, тому що обмінний курс буде занадто високим, і вона ніколи не зможе стати конкурентоспроможною. — Вас не турбує, що саме зараз, у розпал кризи, саме у Великобританії може відбутися референдум про вихід з ЄС? — Без Великобританії ЄС став би набагато слабкішим. Адже вона завжди відігравала роль своєрідної противаги — вже хоча б тому, що її економіка є набагато більш ринковою, ніж економіка Франції. — Але більшість британців, схоже, виступають за вихід з ЄС. — Тільки тому, що вся ця кампанія з приводу «Брексіта» вводить в оману громадськість. Великобританія зараз може «провернути» кращу угоду в своїй історії. Ця країна має доступ до внутрішнього ринку, на який потрапляє половина всього британського експорту. У той же час євро-криза не тягне її економіку вниз. І піддавати її небезпеці було б нерозумно. — Європа і весь світ — на протязі досить довгого часу могли розраховувати на стрімке зростання Китаю. Тепер він залишився в минулому? — Китай як і раніше залишається головною країною в усьому світі. Він як і раніше має гігантські валютні резерви і користується довірою інвесторів. Вони впевнені, що режим, який впорався зі стількома викликами, знає, що робити далі. — А цих переваг вистачить для того, щоб запобігти економічному краху? — На жаль, Китай зараз занадто швидко «спалює» свої валютні резерви. Та й інвестори поступово починають сумніватися, тому що китайський уряд допустив багато помилок. Досить лише згадати великі борги банків і державних підприємств або проблеми екології. Довірою Китай буде користуватися ще близько трьох років, але потім він зіткнеться з одним з головних викликів у своїй історії. — Сі Цзіньпін впорається з цим? — Він — сильний лідер, але має одну велику слабкість: Сі Цзіньпін все прагне контролювати сам. Але економічні реформи неможливі без політичних поступок. Сі Цзіньпін може проголосити ще скільки завгодно кампаній по боротьбі з корупцією, але без незалежних ЗМІ всі вони приречені на провал. Але до кроків у цьому напрямку він поки, схоже, не готовий. У цьому сенсі він нагадує російського президента Путіна. — Путін оголосив ваш фонд ворогом держави — можливо тому, що ви підтримуєте демократію в Україні. Яка ситуація там? — За останні два роки жителям України вдалося щось неймовірне. Але європейці дають їм занадто мало грошей і тим самим повторюють помилку, вже допущену в Греції. «Стара» Україна була схожою на Грецію: країну підім'яли під себе олігархи, а чиновники прагнули лише до особистого збагачення. Але люди в «новій» Україні хочуть радикальних реформ, однак, потребують при цьому допомоги Європи. І якщо б Європа надала їй цю допомогу, то могла б сама отримати з цього вигоду — адже сильна і процвітаюча Україна стала б для неї важливим активом у боротьбі проти російської агресії і за солідарність і прогрес. — Американці краще європейців розуміють значення України? — Набагато краще. Віце-президент США Джо Байден нещодавно виступив на Україні з чудовою промовою і похвалив президента Петра Порошенка за успіхи в розвитку демократії та боротьбі з корупцією. В Європі на таке здатна тільки Меркель. Але, на жаль, через міграційну кризу у неї просто не залишається часу на Україну. — Багато дорікають президенту Бараку Обамі за надмірну делікатність по відношенню до Володимира Путіна. — І вони абсолютно праві. Обама обов'язково хотів уникнути будь-якої конфронтації з Росією. Однак він повинен був негайно і рішуче виступити проти втручання Путіна у конфлікти на Близькому Сході, в першу чергу, в Сирії. Можна сказати, що турецький президент Реджеп Ердоган зробив Обамі велику послугу, наказавши збити російський військовий літак. Тому що тоді Путін моментально зрозумів, що його «гра з вогнем» в Сирії буде мати негативні наслідки. І тут він раптом починає займатися пошуками політичного рішення. Однак, на жаль, тепер буде дуже важко знайти хоч якесь рішення в ситуації в Сирії, так само як і в боротьбі з терористами з «Ісламської держави». Ця група виявила ахіллесову п'яту західного суспільства — страх перед смертю. Вони підживлюють цей страх і таким чином намагаються змусити нас відмовитися від політики терпимості та відкритості. Але якщо ми підемо на те, за що виступає кандидат у президенти США від республіканців Дональд Трамп, ми будемо лити воду на млин терористів. — Ви обидва — мільярдери, обидва живете в Нью-Йорку. Ви знайомі з Трампом? — Багато років тому він запитав мене, чи не бажав би я стати головним орендарем одного з хмарочосів. Він хотів, щоб я назвав якусь ціну. Але я лише сказав: «Я не можу собі цього дозволити». Він — ще небезпечніший, ніж Джордж Буш-молодший. Буш, принаймні, відвідував мечеті після терактів 11 вересня, щоб показати світові, що Америка не буде вести війну проти ісламу. Трамп хоче заборонити мусульманам в'їзд в США. — Інший американський мільярдер, засновник Facebook Марк Цукерберг, нещодавно обіцяв передати 99% свого статку на благодійність. Молодому колезі вдалося справити на вас враження? — Я думаю, що ці нові мільярдери, які піднялися завдяки ІТ-технологіям, роблять важливу справу. Але дозволю собі зауважити, що Цукерберг ще не віддав свій статок і не створив благодійний фонд. Він створив товариство з обмеженою відповідальністю, яке може продовжувати займатися інвестиціями, і що він при цьому повністю все контролює. Я не знаю, це був просто піар-хід чи ні, але, безумовно, це не просто благодійність.