На не надто святковому мітингу луганських комуністів, присвяченому жовтневому перевороту 1917 року, в гурті відданих ленінців стояла гарна дівчина років 25 і заворожено слухала ахінею, що лилася з вуст місцевого більшовицького лідера, екс-нардепа Спиридона Павловича Кілінкарова.

 

 

Він палко ганив “нацистских пособников из ОУН-УПА”, “бесчинства представителей ВО “Свобода”, а також вимагав від президента України Віктора Януковича, ВРУ та Кабміну “немедленно отменить пенсионную и медицинскую реформы, не допустить принятия нового Трудового кодекса. 

 

 

Втім, це не новина. 

 

 

Насправді цікаве інше. Дівчина, яка віддано насолоджувалась виступом Кілінкарова, вияилася дівчиною-сюрпризом.

 

 

Вона могла би приголомшити своєю ідейністю та невинністю не одного відданого більшовика, могла б стати магнітом, який притягує в партію-маргіналів свіжі сили, ідеї, свіжий гемоглобін та тестостерон. 

 

 

Хоча, мабуть воно так і є. 

 

 

Тільки судячи з того, що цей скарб ще не в повну силу проявляє свої можливості та здібності во ім"я перемоги пролетаріату, керівницто комуністів його дещо побоюється.

 

 

Чи то боїться, що зганьбиться, чи що серце не витримає, а можливо і з ідейних міркувань. 

 

 

Хоча, може тримає на чорний день, коли всі маразматичні ресурси вичерпаються і єдиним способом агітації за діло Леніна-Маркса та Енгельса виявиться самі знаєте що...