Те, що зараз відбувається зі становищем Дональда Трампа, виглядає як класичний приклад того, як політична хвиля може стрімко змінити напрямок. Ще місяць тому його позиції здавалися досить міцними, але останні соціологічні опитування говорять про кардинальні зміни. Згідно з даними провідних американських дослідницьких центрів, рівень недовіри до Трампа вже досяг 50–51%, залежно від організації, яка проводить опитування. Це безпрецедентно для будь-якого американського президента на такому ранньому етапі каденції.
 

Особливо вражають показники щодо інфляції. Саме боротьба зі зростанням цін була одним із головних передвиборчих обіцянок Трампа, але ситуація лише погіршується. Тарифи, які він активно вводить проти Канади, Мексики та інших країн, сприймаються багатьма американцями не як інструмент захисту економіки, а як фактор, що безпосередньо сприяє подальшому зростанню інфляції. Це відображається на його рейтингах: вже 65% громадян США вважають, що президент робить недостатньо для стримування цін.
 

Порівняння з історичними прикладами, такими як Уотергейтський скандал і відставка Річарда Ніксона, виглядають усе більш доречними. Варто нагадати, що перші серйозні звинувачення проти Ніксона пролунали не від демократів, а від його ж однопартійців-республіканців. І саме прагнення зберегти свої позиції під час виборів до Конгресу змусило їх дистанціюватися від президента. Нинішня ситуація може розвиватися за аналогічним сценарієм: через два роки – проміжні вибори, і багато республіканців вже замислюються, чи варто триматися за Трампа, якщо його рейтинг продовжить падати такими темпами.

Трамп, без сумніву, усвідомлює загрозу і діє відповідно. Його стратегія тепер спрямована на те, щоб максимально посилити контроль над державними інститутами. Призначення на ключові посади лише тих, хто беззастережно підтримує його політику, спроби використання державного апарату як інструменту політичної боротьби – все це нагадує методи, характерні для авторитарних режимів. Фактично, Трамп рухається в бік моделі, яку активно реалізує Володимир Путін у Росії: кримінальні справи проти опонентів, контроль над медіа, централізація влади.
 

Найбільш показовим є те, як Трамп тестує межі терпіння не лише своїх опонентів, але й союзників. Його заяви про можливість третього терміну – яскравий приклад такої тактики. Він уважно спостерігає, хто з республіканців насмілиться виступити проти, і одразу ж працює над тим, щоб ці люди більше не мали впливу в його оточенні.

З огляду на все це, питання імпічменту, яке ще нещодавно здавалося суто гіпотетичним, набуває все більшої реальності. Якщо нинішній тренд збережеться, то вже протягом найближчих місяців ситуація може досягти критичної точки. Адже, як показує історія з Ніксоном, першим кроком до відставки президента стає саме масове відвернення власної партії, яка прагне врятувати себе від краху, пов'язаного з падаючим рейтингом лідера.

Трамп дограється? Схоже, що відповідь на це питання стане зрозумілою значно швидше, ніж здається.

Ігор Савчук