Скандал: письменника Доржа Бату звинуватили у фальсифікації власної біографії
У вітчизняній літературній спільноті новий скандал. Цього разу обговорюють українського письменника бурятського походження Доржа Бату, якого публічно звинуватили у тому, що він нібито вигадав факти зі своєї біографії, зокрема, роботу в NASA.
Автор книжок "Франческа", "Коко 2.0" "Моцарт 2.0", "Таємниця старого Лами" Дорж Бату (справжнє ім’я – Андрій Васильєв) і сам відреагував на обговорення в Мережі. Він назвав звинувачення на свою адресу "відвертою маячнею" та заявив, що працює на приватні компанії, які у свою чергу наймають держоргани.
"Я не є держслужбовцем. Ніколи ним не був. Працював і працюю на умовах контракту на приватні компанії, які виконують замовлення державних органів. Ці приватні компанії не розголошують інформацію про своїх штатних працівників", – написав він.
Також письменник додав, що завжди викладає у публічний простір виключно свою особисту думку чи позицію і "ніколи не робив заяв, і ніколи не виступав від імені жодної установи, з котрою я співпрацював".
 |
| Фото: Катерина Москалюк |
Початок бурхливому обговоренню історії Васильєва поклав постспівзасновника партії "Демократична сокира", блогера та суспільно-політичного діяча Віктора Трегубова. Він розповів, що через власні джерела перевірив слова письменника про роботу в NASA, і не знайшов цьому підтвердження.
"Андрій Васильєв, що називає себе Доржем Бату, ніколи не працював в НАСА і в космічній галузі загалом, а також не був дотичним до Національної гвардії США. ... Усі відповідні твердження, в тому числі на Вікіпедії, в кінцевому результаті посилаються на його власні слова. Ці слова є неправдою", – стверджує Трегубов.
Також він заявив, що Бату покинув кар'єру в журналістиці нібито через вигадане інтерв’ю з російським політиком Олексієм Навальним для "Голосу Америки".
Українська спільнота у Facebook по різному відреагувала на звинувачення на адресу Доржа Бату і його відповідь: хтось став на бік Бату, інші підтримали звинувачення Трегубова.
У Видавництві Старого Лева, де виходили книги письменника, офіційно заявили:
"Ми у ВСЛ вважаємо неприпустимими обман та маніпуляції та віримо, що наші автори не вдаються до подібних речей. Так само неприпустимими та жахливими є бездоказові публічні звинувачення, бо вони здатні руйнувати людські життя, навіть якщо є неправдою. ВСЛ наразі не має фактів, які змусили б сумніватися у словах Доржа".
Головна редакторка видавництва Мар’яна Савка додала, що у неї "не було підстав йому не довіряти".
 |
| Скріншот |
Після резонансу представники компанії все ж попросили Бату підтвердити місце його роботи, а саме «оператора корекцій траєкторій Центру керування польотами Національного управління з аеронавтики та досліджень космічного простору США», як це зазначено в анотації до книжки його авторства «Франческа. Повелителька територій» та в публічних матеріалах видавництва. «На жаль, прямої відповіді та підтвердження цієї посади від Доржа Бату ми не отримали. Натомість він написав: “На момент виходу книжки я працював у компанії-приватного контрактора НАСА”», — йдеться у повідомленні «Видавництва Старого лева».
Тому видавництво Старого Лева відхрестилось від Доржа Бату і розірвало з ним контракт.
Журналістка та письменниця Міріам Драгіна заявила, що їй "неприємно бачити, що він зараз за підтримки читачів видає себе за містифікатора-письменника".
У свою чергу депутатка Київради Ксенія Семенова написала, що "Дорж Бату – письменник, який зробив колосальний внесок в популяризацію космосу, науки, …, української мови, читання в принципі".
Журналістка Лєна Чиченіна відзначила позитивний вплив цього скандалу та написала, що "срачі" загалом йдуть на користь українській літературі:
"І ось нині "Франческа" на "Якабу" у топі. купуйте, поки не розгребли".
А режисер Наріман Алієв пожартував, що насправді це він вигадав Доржа Бату.
В історії світової літератури було багато випадків фальсифікації (чи містифікації) ідентичності автора. Наприклад, французький письменник Ромен Гарі двічі отримував Гонкурівську премію. Одного разу – під ім'ям Еміля Ажара, що з’ясувалося вже після присудження відзнаки. У більшості випадків письменники не стільки вигадували іншу людину, скільки використовували нереальні імена. До містифікації вдавались, зокрема, аби підіграти жанру чи навіть легше опублікуватися.
Ромен Гарі
Наприклад, представник Розстріляного відродження Майк Йогансен запропонував видавництву свій пригодницький роман «Пригоди Мак-Лейстона, Гаррі Руперта та інших» як переклад твору німецького письменника Антона Райнке. Причому імена перекладача та видавця Йогансен теж вигадав. У цьому випадку роль зіграв жанр – замисел Йогансена, ймовірно, полягав у тому, що вигадані пригоди були написані, перекладані та видані вигаданими людьми.
Те саме стосувалося і жінок, які вдавали із себе чоловіків у той час, коли чоловіча ідентичність автора надавала ваги написаному або була єдиною можливістю опублікуватися. Так, сестри Бронте стали братами Белл, Мері Енн Еванс – Джорджем Еліотом, а Аврора Дюпен – Жоржем Сандом.
Ймовірно, під впливом російського імперського мислення грузин Чхартишвілі взяв для своїх детективів, спрямованих на масового читача, більш схоже на російське прізвище Акунін (хоча там присутня також і історія з японською мовою).
Григорій Чхартишвілі (Борис Акунін)
Траплялися і менш безневинні випадки, які ми зараховуємо до фальсифікацій. Зокрема, однією з найвідоміших літературних підробок були твори Псевдо-Діонісія Ареопагіта – "Corpus Areopagiticum", або "Corpus Dionysiacum" – які мали великий теологічний вплив. У своїх роботах автор стверджував, що є учнем апостола Павла (Діонісієм Ареопагітом). Через 500 років Абеляр висловив сумніви щодо цього авторства, і це згодом призвело до консенсусу, що атрибуція твору була помилковою.
Ще один приклад – збірка сфальшованих документів “Протоколи сіонських мудреців”, яку вперше видали в Росії 1903 року. Створена нібито учасниками Сіоністського конгресу (а насправді російською таємною поліцією), вона була сприйнята загалом як свідчення планів установити єврейське світове панування. Пізніше англійський журналіст Філіп Грейвс викрив збірку як обман – в її основі лежала політична сатира Моріса Жолі «Розмова в пеклі між Макіавеллі та Монтеск’є» 1864 року. Та “Протоколи…” на той час уже встигли зіграти роль у поширенні антисемітизму.
- Войдите, чтобы оставлять комментарии
