Партія «За життя» чи «За Росію»?

Останні півроку в Україні різко активізувалася медійна діяльність нової політичної сили, яку назвали цікавою нейтральною назвою «За життя». В принципі нічого особливого в появі нових партій в Україні немає. В нас їх і так налічується вже кілька сотень. Але лише деякі ведуть активну діяльність і можуть вважатися партіями. Попри політично нейтральну назву проект «За життя» насправді не є таким центристським як комусь здається. Чи так, як про нього написано у програмі партії на офіційному сайті. Ним керують колишні регіонали – Вадим Рабінович та Олексій Мураєв. По суті, «За життя» - це ніщо інше як уламок «Опозиційного блоку», який вирішив відплисти у власне політичне плавання. Але при цьому не варто забувати, що світогляд його засновників не змінився. Він як і був, так і залишається пронизаний ментальними установками «регіонального» розливу. З елементами прихильності до Росії та «руского міра». 

Звідки причина такого росту популярності нового дітища вихідців з гнізда Партії регіонів? Адже Рабінович і Мураєв ніколи не були на провідних ролях за часів режиму Януковича. Тим не менше, їм вдалося постійною присутністю у ЗМІ та в рейтингах соціологічних служб привернути до себе увагу. Також на руку новому проекту грає те, що «Опозиційний блок» як нащадок Партії регіонів не проявляє особливу активність і є місцем, в якому зіткнулися інтереси різних олігархічних угруповань. Колись монолітна сила тепер є лише тінню колишньої. Крім того, зі зникненням КПУ звільнилася певна ніша. Хоча комуністи зникли з політичного середовища, але в Україні досі ще є ті, хто належить до їх прихильників. Та й «регіональний» електорат нікуди не дівся. Все це дає чудову електоральну поживу для таких партій як «За життя». За нинішніх обставин популярним є той, хто працює медійно. Це якраз чудово розуміють у Рабіновича та Мураєва. І таку функцію в них виконує рейтинговий телеканал NewsOne. Всім аналітиками чудово відомо, що прийти до влади в Україні без власного телеканалу або ж постійної присутності у телевізорі дуже важко. Мураєв і Рабінович та їх нова партія з’являються не тільки на NewsOne. Вони мають фінансові можливості і для появи на інших телеканалах. Беруть участь в ток-шоу та приходять в студії під час прайм-таймів. А дивна присутність партії у рейтингах соціологічних служб створює відчуття її особливої вагомості та вказує на серйозність намірів. 

Партія «За життя» формально ніби є партією центру. Так, в програмі політичної сили наголошується, що вона виступає проти лівого і правого екстремізму. Колишні регіонали заявлять, що мріють реформувати суспільство та привести до влади нових людей. Людей, які хочуть працювати на країну, а не на власне збагачення. «За життя» щедро спекулює риторикою про те, що у владі не мають бути ті, хто був в ній впродовж останніх десяти років. Водночас, її засновники чомусь скромно забувають про себе і те, що самі були при владі та допомагали будувати режим Януковича. Але навіть за косметичним фасадом «реформ» і «нової політики» простежується проросійський ухил нового політичного проекту. 

«За життя» не згадує про російську окупацію та агресію. А якщо і згадує, то в руслі, яке вигідне Росії. У програмі партії міститься теза про те, що Україна має стати такою собі Швейцарією і фінансовим центром для Заходу і Сходу, в тому числі і для Росії. Це досить міфічна мрія, яку навряд чи можна втілити. Але на яку може клюнути обиватель. Також у партії екс-регіоналів чітко вказано на бажання зберегти нейтральний статус України. Така думка нагадує тезу Партії регіонів про позаблоковість і вписується у канони путінської зовнішньої політики. Як бачимо з подій недавнього минулого, позаблоковий нейтральний статус нашій країні дорого обійшовся. Якби Україна була в НАТО станом на 2014 рік, навряд чи Росія наважилась на агресію проти нашої держави. Але цього сталося, бо за часів Ющенка у парламенті регіонали і їх сателіти «боролися проти агресивного блоку НАТО». А потім Україна отримала справжній акт агресії, але з боку Москви. Проте цього Рабінович та Мураєв не помічають. Натомість вони кажуть, що ось бачите є успішні приклади нейтральних держав – Швейцарії, Австрії, які процвітають. Але чи думали ці діячі про те, щоб було б з Швейцарією, якби її сусідом була Російська Федерація? Навряд. 

Крім нейтрального статусу України і її невходження до НАТО, «За життя» також агітує суспільство за федералізацію держави. Тези про земельний устрій, викладені в програмі партії, можна назвати тезами федералізації України. А хто є прихильником федералізації як не Росія та Путін? Політичні нащадки Партії регіонів пропонують віддати на місця стільки повноважень і влади, скільки місцеві еліти захочуть і зможуть взяти. Чи думали Рабінович і Мураєв про те, чим це може обернутися для України? Та ще й в роки війни і агресії. Адже така федералізація означає появу кількох автономних республік в республіці. Свого часу Крим вже отримав автономію. Де він зараз і якими виявилися місцеві еліти ми знаємо. Щось схоже хочуть сьогодні і «ДНР» та «ЛНР». Тож якщо партія «За життя» прийде до влади, вона за такою логікою точно має надати особливий статус окупованим територіям. 

Дуже хитро у партії «За життя» прописана теза про мир. У програмі так і вказується: треба шукати мир. «За життя» не вважає, що Росія здійснила акт неспровокованої агресії проти України. У них просто йде мова, що треба не розпалювати конфлікту, а діяти суто дипломатичним шляхом. Просити світ, щоб він не визнав Крим у складі РФ. Водночас, партія не вважає за доцільне вимагати щось від Росії. І в жодному випадку не називає її окупантом, агресором чи винуватцем конфлікту. Проросійська позиція партії та її лідерів чітко проявилась у їхніх публічних виступах. Так, Олексій Мураєв зовсім не соромиться розглядати конфлікт на Сході як громадянську війну, яку з одного боку підтримує Захід, а з іншого – Росія. Тобто, він повторює тезу російської пропаганди, що ніякої війни Росії проти України не існує. Є лише громадянська війна на Донбасі. Крім того, Мураєв висловлюється про те, що без Донбасу Україна стане інвалідом. І стверджує, що був би радий познайомитися з лідерами «ДНР» та «ЛНР». А причиною війни на Сході і дій Росії став, на думку Олексія Мураєва, страх Москви перед НАТО і подіями в Україні. Також він засуджує блокаду окупованих територій і каже що на Сході воюють американці. І це лише вершина айсбергу у морі проросійської риторики Олексія Мураєва. У світлі цього доцільно було б перейменувати партію «За життя» в партію «За Росію». Принаймні таким чином рядові виборці краще б зрозуміли її сутність. 
 

Святослав Ворон для replyua.net
Источник: 
PRпортал

Comments (3)

Leave a comment