Коаліція хаосу: чим загрожує падіння рейтингу Зеленського

Місцеві вибори стартували формально. Головною темою, яка обговорювалася в зв’язку з їх початком, стало висунення на чолі списку «Європейської солідарності» до Київради дружини п’ятого президента Марини Порошенко. Тим часом, майже непоміченою пройшла інша новина, значно важливіша для розуміння поточного моменту. А саме – новина про те, що партію влади в Одеську облраду поведе нинішній міністр охорони здоров’я Максим Степанов.

За обома цими новинами ховається політичний розрахунок. Вибір Марини Порошенко раціональний в тому сенсі, що за відсутності власне кандидата в мери, прізвище Порошенко на чолі списку здатне електорально підтримати рейтинг ЄС в Києві. Новина ж про Степанова більш симптоматична. Здавалося б, таке пониження в статусі можна було б трактувати як визнання профнепридатності міністра. З огляду на те, наскільки медична система виявилася неготовою до розвитку епідемії, ця версія виглядає логічною. Половина фонду по боротьбі з коронавірусів закопана в дороги. Не розгорнуті додаткові відділення для прийому хворих. Не створена система масового доступного тестування. В цілому, боротьба з епідемією провалена. І здавалося б, логіка говорить на користь версії про примусово-добровільне заслання Степанова в Одесу.

Але коли мова йде про нинішню владу, не варто забувати про те, що логіка – безсила. Сам президент Володимир Зеленський як видно не розуміє гостроти ситуації, перебуваючи в своєму паралельному світі, в якому він все ще носить на своїх грудях золоту медаль за боротьбу з епідемією. Саме тому рішення про Степанова – це симптом іншої хвороби. Далеко не тієї, від якої зараз масово страждають українці. Але тієї, яку влада в повній мірі відчуває на собі – хвороби тотального розчарування українців в Зеленському. Висування Степанова – це просто симптом. Ознака кінця епохи нових облич. Падіння рейтингу Зеленського і його партії (а згідно з останніми опитуваннями «Слугу народу» на місцевих виборах готові підтримати тільки 16% виборців), ставить перед владою непідйомне в нинішніх умовах завдання – переходу з режиму відео і хайпа, який генерує одна людина, в режим системної політичної боротьби.

Сама концепція «Слуги народу» як партії-придатка до особистості Зеленського, обумовлює поточну кризу і призводить до судомних спроб пошуку хоч якихось зрозумілих для місцевого виборця облич. Ситуація загострюється тим, що весь рік Володимир Зеленський займався системною війною з місцевими елітами.

Спроби підірвати децентралізацію і показові, але затухлі, кримінальні справи проти авторитетних мерів, грають з партією влади злий жарт. Зеленський залишається один на один з народом, без реальних структур і реальної можливості вести хоч якусь скоординовану партійну політику. Звичайно, історія про те, що на хайпі та харизмі можна отримати владу, але не втримати – цілком собі кармічна. Однак таке послаблення партії влади веде до ще одного наслідку. Вкрай поганого для України як держави.

Без шансу на монобільшість у місцевих радах Банкова буде змушена блокуватися і йти на політичні союзи. Якими можуть бути ці союзи видно хоча б по голосуванню за конкурсну комісію Спеціальної антикорупційної прокуратури, проти якого різко виступали наші міжнародні партнери.

Членів комісії обрано голосами «Слуги народу», ОПЖЗ і депутатами Коломойського. Рішення це настільки скандальне, що може поставити крапку в макрофінансовій допомозі для України і спровокувати навіть скасування безвізового режиму.

Чим більше Зеленський воює з проукраїнською опозицією і громадянським суспільством, чим більше божевільних ідей виникає у його оточення щодо мирного процесу, тим сильніше це зближує президента з проросійськими силами.

І союз з п’ятою колоною в місцевих радах може стати початком узаконеного союзу Зеленського з друзями Кремля. Шляхом такого союзу Банкова може хотіти стабілізувати ситуацію. Однак в разі формалізації цих відносин такий союз цілком може стати справжньою коаліцією хаосу. І спровокувати гостру фазу політичної кризи.

 

Букви

Источник: 
PRпортал