Гібридна війна. Як це робиться в Латвії

Поки народ залякують “фермами тролів”, фальшивими профілями і коментарями в соціальних мережах, фейковими новинами в ЗМІ, впливом різних “супутників” і подібних новинних порталів на уми і серця довірливих латишів, прямо зараз на наших очах ведеться справжня гібридна війна. І ведеться результативно.

На громадську думку можна вплинути тільки через ті ЗМІ, яким конкретна частина народу довіряє, вважаючи їх своїми. Неможливо ж хоча б якось вплинути на латиша публікаціями “Вєстєй” або сюжетами “Першого Балтійського каналу”. Добре, якщо він взагалі знає про існування цих ЗМІ. Навпаки, при толковому використанні латиських ЗМІ, суспільної уваги і емоцій (читай – злості), можна блискавично домогтися зсуву в потрібному напрямку.

БЗБК (Бюро по запобіганню і боротьби з корупцією, Korupcijas novēršanas un apkarošanas birojs, KNAB – Ред.) три роки поспіль прослуховувало розмови Айнара Шлесерса. Нехай на цей раз залишаться за дужками питання: чому прослушка велася лише в одному готелі; чи були підстави вести прослушку три роки; чому весь арсенал оперативних засобів, доступний “кнабівськім” пінкертонам, в фіналі вилився у маленький пшик. Кримінально-правового наслідку ця епопея не мала.

(Її назвали «Справою олігархів». Вона була заведена БЗБК в травні 2011 року за статтями про хабарництво, легалізацію незаконно нажитих коштів, зловживання службовим становищем і порушення обмежень, встановлених для державних посадових осіб. Слідство допускало, що Айнар Шлесерс (бізнесмен, екс-віце-прем’єр, екс-глава Мінтрансу, тоді – один з лідерів політичного блоку «За кращу Латвію»), будучи зацікавленим в призначенні головою правління Ризького вільного порту свого помічника Андріса Амерікса, в жовтні 2010 року запропонував Айвару Лембергсу (бізнесмен, мер Вентспілса, один з лідерів “Союзу «зелених» і селян”) незаконну оборудку. Прокуратура визнала докази недостатніми. Але тодішній глава держави Валдіс Затлерс ініціював референдум про розпуск обраного в жовтні 2010 року 10-го Сейму, посилаючись на його «неповагу до суду» (відмову схвалити обшук у Шлесерса) і торгівлю посадами. В результаті парламент був розпущений, в жовтні провели дострокові вибори. Критики дорікали Затлерсу, що він, вхопившись за «справу олігархів», просто помстився тодішньому складу парламенту – оскільки стало відомо, що Сейм не проголосує за його другий термін на президентській посаді. Здобувши популярність на хвилі розпуску «корупційного Сейму», Затлерс зумів потрапити до наступного складу парламенту на чолі фракції терміново створеної ним Партії реформ. Однак, протягом кількох наступних років популярність ПР настільки знизилася, що партію довелося розпустити – Ред.).

Отже, переговори були “злиті” в ЗМІ, піднялася політичний галас. І замість того, щоб конкретна посадова особа (якщо суд визнає її винною), сиділа в тюрмі, цей галас призвів до “державного перевороту” і розпуску Сейму. Ідею про це знаючим людям вдалося вселити Затлерсу. Виникла його партія-одноденка. Режисери заходу прийшли до влади, а самого Затлерса пізніше відправили на політичний смітник.

Сьогодні ми дісталися до 2-ї серії подій 10-річної давнини. На столі знову старий суп, тільки трохи підігрітий. Якщо вдалося одного разу, чому не спробувати знову? Новизна полягає лише в нових, цілеспрямовано відібраних фрагментах розмов, які проголошуються достатньою підставою, щоб вимагати відставки генпрокурора Еріка Калнмейєрса і міністра землеробства Яніса Дуклавса.

Звичайно, кожен з нас завжди несе (в т.ч. моральну) відповідальність за будь-який вчинок або сказане слово. Але, по-моєму, єдина політична помилка пана Дуклавса полягає в заявлених перед з’їздом Селянської спілки амбіції змінити в керівництві Аугуста Брігманіса. Таємно записані приватні бесіди без юридично підкріплених доказів є всього лише записаними розмовами. Якщо записати повсякденну комунікацію будь-якої людини за три роки, впевнений, там було б не тільки те, за що можна червоніти і бліднути. Професіонали напевно змогли б підібрати якусь статтю.

(Тепер процес роздувається під назвою “Розмова олігархів”. В журналі “Ir” вийшла серія публікацій записів розмов, які ще в 2009-2011 рр. в готелі “Rīdzene” вели Айнар Шлесерс, Айвар Лембергс та перші особи латвійської політики. Головний редактор журналу Неллія Лочмеле в ефірі місцевого радіо розповіла, що запис розмов виданню надав “якийсь доброзичливець, що, зі зрозумілих причин, побажав зберегти анонімність”. В результаті від президента Латвії Раймонда Вейоніса і прем’єра Маріса Кучінскіса вимагають відправити у відставку політиків, записи чиїх голосів  фігурують у публікаціях журналу “Ir” – Ред.).

Згадаймо хоча б записи розмов журналістки Ілзе Яуналксне, зроблені Фінансовою поліцією Служби держдоходів. Були там і наркотики, і грубі російські лайки, і примітивні глузування над Вайрою Віке-Фрейберга (президент Латвії з 8 липня 1999 року по 8 липня 2007-го – Ред.). Не кажучи вже про те, що в них яскраво проявилися реальні методи роботи чистої серцем журналістки.

(Журналіст LTV Ілзе Яуналксне,  ведуча програми De Facto, – в березні 2006 року розповіла про куплені на виборах голоси. Після цього в інтернет потрапили роздруківки її приватних телефонних розмов. В ході розслідування виявилося, що Фінансова поліція з грудня 2005 по січень 2006 прослуховувала телефонні розмови Яуналксне, отримавши санкцію судді Марії Голдшміте. Місяця їм здалося мало, і розмови журналістки прослуховувалися і після того, як санкція судді минула. Вартові закону намагалися пояснити свої дії захистом державної таємниці, проте суд їх докази не врахував і визнав співробітників Фінансової поліції винними – кого в бездіяльності, а кого в зловживанні службовим становищем, що спричинило тяжкі наслідки. Вони були оштрафовані на суми до 37 тисяч євро. Сама Яуналксне отримала від держави компенсацію в розмірі 17 тисяч євро. Більше того – в березені 2017 року призначено розгляд позову Служби держдоходів до своїх колишніх співробітників, з яких регресом хочуть стягнути ті кошти, що були виплачені Яуналксне державою в якості компенсації за незаконне прослуховування її розмов – Ред.).

Неконтрольований “злив” вибраних фрагментів захищеної законом інформації або хоча б їх переказ в ЗМІ знову – тут і зараз – загрожує стабільності держави і суспільству куди більше, ніж “супутники” і “ферми тролів”.

Ми можемо лише гадати, які справжні цілі та інтереси людей, в чиїх руках є така інформація. Гадати, які ще прізвища або посади включені до порядку денного. Яскраві політичні події останніх днів – відставки, заяви про нові партії, напружена риторика – на жаль, змушують зробити висновок, що політична міжусобиця серед самих латишів загрожує нам набагато сильніше, ніж рука Москви.

Мурашник, або банка з павуками, – це вже як кому більше подобається – знову розворушено. На жаль, при такій вседозволеності і правовому нігілізму жодному з вищих посадових осіб не вистачило сміливості чітко сказати: “Стоп! Досить!”

Всі ми втягнуті в епіцентр реальної гібридної війни.

Данс Тітавс, голова правління ТОВ Titava laboratorija.

Источник: 
PRпортал

Comments (0)

Leave a comment