Ефект Трампа. Чому президентом Коста-Ріки може стати співак-євангеліст
Коста-Ріка завжди була острівцем стабільності у турбулентному регіоні та вирізнялися з-поміж інших держав довготривалою внутрішньополітичною стійкістю. Але цьогорічні вибори перетворилися на справжнє шоу. За найвищу посаду в державі змагаються найрізноманітніші представники політичного й соціального класу: євангельський християнин, правий популіст-радикал, письменник-соціаліст, лібертаріанець і фанат Трампа, антикорупційний активіст і автократ.
У першому турі президентських виборів перемогу отримав євангельський християнин, консерватор Фабріціо Альварадо, який закликав «принести Господа в політику». Він набрав 24,9%, тоді як його головний суперник, письменник і журналіст з лівої партії «Громадянська дія» Карлос Альварадо – лише на 3% менше. Тепер вони зійдуться у двобої у другому турі виборів, який запланований на символічну дату – 1 квітня.
Результат першого туру і загалом політична картинка навколо передвиборчої кампанії засвідчили, що навіть стабільна Коста-Ріка стала жертвою глобальних тенденцій, які вирують у світі протягом останніх кількох років. Йдеться про піднесення популізму, зростання рівня недовіри громадян до «істеблішменту», дуже сильну персоніфікацію політичного процесу, вихід на перший план харизматичних, епатажних політиків-аутсайдерів (іноді з авторитарними нахилами) замість ідеологічно-підкованих традиційних сил. Цей тренд у Коста-Ріці став очевидним ще під час виборів 2014 року, коли вперше за 50 років порушився двопартійний баланс і до влади прийшов президент Луїс Гільєрмо Соліс з його лівоцентристською повісткою. Але саме цьогорічні вибори остаточно «вбили» стабільність політичної системи Коста-Ріки.
На країну «тисне» глобальна тенденція обирати позасистемних гравців
Чому так? Річ у тім, що традиційні політичні сили Коста-Ріки втратили довіру населення через корупційні скандали, в центрі яких вони опинялися за час свого багаторічного правління. До того ж, на країну «тисне» глобальна тенденція обирати позасистемних гравців. Цей ефект у західній пресі часто називають «ефектом Трампа» через те, що саме президентські вибори-2016 у США стали кульмінацією цього тренду. Більше того, глобальні демографічні зміни та поступове «оновлення» політичної влади формує нові правила гри, заточені під генерацію людей, які виросли з іншими ідеалами, цілями, образами героїв/ворогів. В умовах, коли «старі» політики втрачають довіру та йдуть у небуття, а їхні опоненти також не можуть виконати власні обіцянки, народ, сподіваючись зламати систему, обирає абсолютно позасистемного кандидата. Іноді таке голосування засвідчує не стільки підтримку самого політика, як бажання людей висловитися проти всіх.
Те саме зараз відбувається з Коста-Рікою. Консервативний християнин і співак Фабріціо Альварадо, який обіцяє «покінчити з абортами», виступає проти легалізації одностатевих шлюбів і погрожує вивести країну з-під юрисдикції Міжамериканського суду з прав людини. Якщо Альварадо переможе, то стане тим потягом, який «знесе» існуючу систему в Коста-Ріці. Якщо програє, то його опонент-письменник зробить те саме, але повільніше.
Ілія Куса,Новое время
- Войдите, чтобы оставлять комментарии
