Чому Кернесу вдалося?
Перемога Геннадія Кернеса на виборах мера Харкова у виборчу ніч стала причиною десятків розпачливих постів у соцмережах.
Його тріумф для багатьох користувачів – в основному, треба визнати, з-поза меж Харкова – став доказом того, що перші місцеві вибори у постмайданній Україні не призвели до змін регіональних еліт, нічого в державі не змінилося, і взагалі #зрада!
Однак насправді такий результат Кернеса є передбачуваним та закономірним. Він переміг, тому що його стартова позиція була вигіднішою. Тому що не було переконливого суперника. Тому що на нього відверто та приховано працював адміністративний ресурс – спостерігачі за виборами вказували на низку порушень з боку партії "Відродження", від якої йшов на вибори Кернес.
Але він також переміг, тому що його дійсно обрали харків’яни. При досить низькій явці – на дільниці прийшли 45,6% харків’ян – Геннадій Кернес за попередніми даними отримав до 60% відсотків голосів. Це означає, що за нього проголосував принаймні кожен четвертий з тих, хто має право голосу.
Image copyrightUNIANImage captionГеннадій Кернес змінив на посаді харківського мера Михайла Добкіна
Його перемога - певною мірою інерційна: під час кампанії Кернес не продемонстрував і малої частки того азарту, з яким бився за кожного виборця під час виборів-2010.
На той час він перебував на посаді секретаря міськради, який виконував обов’язки мера, оскільки попереднього міського голову – Михайла Добкіна – призначили головою ОДА.
Тоді Кернес мав сумнівну репутацію людини з кримінальним минулим та зухвалою поведінкою і сприймався радше як дотепний персонаж з кумедного ролику про "нудне обличчя" Михайла Добкіна.
Тим не менше, тоді Кернес у драматичній боротьбі переміг висуванця "Батьківщини", нинішнього міністра внутрішніх справ Арсена Авакова. Розрив між кандидатами склав менше відсотка, а тодішня опозиція звинувачувала команду Кернеса у фальсифікаціях.
Синдром лавок
До перемоги-2015 Кернес йшов методично, зробивши ставку на консервативний, якщо не сказати "реакційний" електорат: бабусь біля під’їздів, виборців середнього та старшого віку з радянським бекграундом, працівників бюджетної та комунальної сфери.
Невибагливі та вдячні, вони оцінили кольорові лавки у дворах багатоповерхівок та нові тролейбуси, ремонт доріг та масштабну реконструкцію центрального парку та площі. Їх не цікавить прозорість тендерів та ціна, яку місто сплачує за замовлені послуги, вартість та умови кредитів.
Image copyrightUNIANImage captionГеннадій Кернес оформив перемогу на виборах мера Харкова у першому турі
Натомість їм прийшлося до смаку публічне приниження "помноженого на нуль" директора комунального підприємства чи жінки-директора департаменту, яку Кернес змушував "проковтнути жуйку". Вони злорадно спостерігали, як на сесіях міськради мер трощив недолугу опозицію. Вони схвалювали силовий розгін противників будівництва сумнозвісної дороги через парк імені Горького.
Зрештою, не варто перебільшувати політичне значення посади міського голови. Його робота - щоб працювало вуличне освітлення, вивозили сміття, а водогін постачав воду.
Риторика прихильників Кернеса: "зате нам дах відремонтували/ліфт полагодили/дитячий майданчик влаштували - вперше з радянських часів".
І вони, на відміну від свідомих та палких опонентів, прийшли на виборчі дільниці.
Якщо не він
Опозиційні до чинного мера сили так і не домовились про єдиного кандидата на посаду міського голови.
Розпорошені зусилля та гроші – і жодне прізвище в бюлетені не мало такої впізнаваності, яка є в Кернеса. Несподівано великий результат – близько 16% за даними екзит-полів – отримав Тарас Ситенко, проте місцеві оглядачі приписують цей успіх брендові "Самопоміч", яку представляв кандидат.
Не протиставили Кернесу опонента і колишні соратники, хоча якби на електоральному полі чинного мера пасся б сильний кандидат від опозиційного блоку, справа цілком могла б дійти до другого туру, прогнозує виходець з Харкова, київський політолог Володимир Фесенко.
Image copyrightUNIANImage captionЗ березня цього року Геннадій Кернес перебуває під судом
"Опозиційний блок" власного кандидата харків’янам не представив. Ним міг би стати Михайло Добкін, але, зрештою, у мери він не балотувався. Політолог Фесенко припускає, що йдеться про "банальний договорняк" між старими друзями й партнерами, аби Кернес гарантовано виграв у першому турі виборів.
Натомість харківські оглядачі уже давно говорять те, що ще минулої весни між Кернесом і Добкіним пробігла чорна кішка. Після перемоги Євромайдану у Києві тодішній губернатор Добкін якийсь час затято таврував столичних "фашистів", натомість Кернес фактично одразу змінив свою риторику на помірковано-державницьку. А коли у травні минулого року Михайло Добкін балотувався у президенти, Кернес йому завжати не став, але і особливої підтримки не надав.
Про намір балотуватися у мери заявляв екс-регіонал Олександр Фельдман, проте документи на реєстрацію він так і не подав, обмежившись першим номером у списку "Нашого краю". У політичне небуття пішли комуністка Алла Александровська, яка вперше не взяла участі у перегонах, та ще одна колишня знакова представниця Партії регіонів Інна Богословська.
Нарешті зіграти на електоральному полі Кернеса міг колишній заступник голова ОДА часів губернаторства Михайла Добкіна Юрій Сапронов. З одного боку, він розраховував на голоси "пострадянських" виборців, з іншого – активно працював на "національно свідомих" харків’ян: активно допомагав волонтерам, давав великі суми на утримання переселенців, підтримував армію. Проте, як свідчать дані екзит-полів, не звабив ані тих, ані інших.
Далі буде
Чи означає перемога Кернеса, що Харків стане бастіоном тихого спротиву київській владі на місцевому рівні?
Звичайно, "перемогою Майдану" його мерство назвати важко. Однак і місцеві, і київські оглядачі говорять про те, що Кернес останнім часом налагодив цілком конструктивні відносини з Банковою.
Річ у тому, що він має в столиці давнього і впливового ворога – Арсена Авакова. Отож, кажуть спостерігачі, Кернес заручився підтримкою іншого значущого харків’янина, Бориса Ложкіна. Улітку цього року міськрада навіть присвоїла главі Адміністрації президента звання Почесного громадянина Харкова.
Image copyrightUNIANImage captionАктивісти Євромайдану досі вимагають покарання Кернеса
"Досі сперечаються, чи був би Харків стабільним без Кернеса. Але, так чи інакше, відносну стабільність у місті він забезпечив і сигнали лояльності центральній владі він посилав", – констатує Володимир Фесенко.
Політолог каже, що Кернесу вдається вдало використовувати суперечності всередині владної команди, і Банкова цілком може "тримати" його у мерському кріслі, аби не допустити посилення у стратегічно важливому місті позицій Арсена Авакова.
Утім, продовжує Фесенко, є ще один чинник, який впливатиме на майбутнє мерство Кернеса – це суд над харківським мером, який триває з березня. Його звинувачують у викраденні та катуванні активістів Євромайдану.
Наразі, кажуть спостерігачі, виглядає, що суд у Полтаві затягується. Однак, припускає Володимир Фесенко, динаміка розгляду справи у майбутньому цілком може змінитися.
За його словами, рано чи пізно у справі Кернеса цілком може пролунати вирок – швидше за все, умовний, враховуючи стан здоров’я харківського мера, який досі пересувається в інвалідному візку. Однак навіть таке рішення суду означатиме, що у Харкові потрібно проводити нові вибори мера.
"Тому, як пишуть у серіалах, "Далі буде", - каже політолог.
- Войдите, чтобы оставлять комментарии
