Подоляк Михайло, політтехнолог

Дитинство Подоляка минуло у Львові та Нововолинську

З 1989 року він жив у Білорусі. Там закінчив Мінський медичний інститут, але замість карʼєри лікаря віддав перевагу роботі в медіа. «Журналістика — це те, чим я насправді хочу жити», — багато років потому пояснив він свій вибір в інтервʼю «Детектору медіа». 

У 1991—1992 роках Подоляк працював у білоруських газетах «FM-бульвар», «Время», «Народная воля» і «Белорусская деловая газета».

У 2002 році на Подоляка та білоруську газету «Наша свобода» подав до суду Анатолій Тозік, голова Комітету держконтролю Білорусі. Йому не сподобалося, що журналіст виставив його інтриганом і шантажистом. Чиновник вимагав 60 тисяч доларів моральної компенсації. Суд задовольнив вимогу: газета повинна була заплатити 54 тисячі доларів, а особисто Подоляк — 2,7 тисячі. Для видання сума виявилася непосильною, і воно закрилося. Головред «Нашої свободи» Павло Жук заявив, що позов був замовленням президента Олександра Лукашенка. 

У 2004 році Подоляк працював заступником головного редактора опозиційної газети «Время». Вранці 21 червня до нього додому прийшли співробітники КДБ Білорусі, запропонували зібрати речі і провели на залізничний вокзал. Звідти журналіста депортували в Україну. Подоляк заявив, що це реакція влади на його гострі статті, а КДБ звинуватив його в тенденційності, наклепі та дестабілізації ситуації в країні. Його також позбавили права відвідувати Білорусь протягом пʼяти років.

У 2005 році Подоляк був головним редактором «Української газети».

У 2006 році Подоляк відкрив власну піар-фірму, яка, за його словами, займалася «репутаційним менеджментом». «Мій профіль включає роботу з конфліктом тієї чи іншої складності, а у цій роботі є різні компоненти — юридичні, силові, переговорні і, в якійсь частині, медійні», — розповідає він «Бабелю». Компанія працювала з українськими, російськими і білоруськими політиками. Їхні імена Подоляк не розкриває.

Михайло Подоляк здійснював піар-супровід екс-радника глави СБУ, голову правління групи компаній «ТЕКТ»  Вадима Гриба.  Але в коментарі «Бабелю» Гриб уточнив, що мова, швидше, не про співпрацю, а про спілкування, яке почалося в 2005 році

У 2006 році Подоляк як фрілансер співпрацював з новинним сайтом «Обозреватель» і працював радником власника ресурсу — Михайла Бродського.

31 серпня 2010 року, на  белоруському сайті «Свободные новости плюс» вийшла інтервю Подоляка під назвою «НТВ» недоплюнуло до самого себя»  в якому він говорив, що «має високопоставлені зв'язки в спецслужбах Росії і України», які «дуже допомогли» йому, як після депортації з Білорусі, так і в подальшому; не має застережень щодо співпраці з будь-якими політиками, адже головне для нього «гарний замовник» і «ціна питання». бере участь в інформаційних війнах, завдяки яким «добре заробляє, причому не без задоволення»

Утім, наступного дня після публікації Подоляк заявив, що такого інтерв'ю не давав: «Має місце красива компіляція з десятків «бесід не для протоколу». Бесід, між іншим, не з журналістами, але зі «спецпосланцями». І ще відсотків 20 в «інтерв'ю» – дописана невідомими майстрами вигадки. Тобто, не мої слова».

1 грудня 2011 року Подоляк став шеф-редактором сайту «Обозреватель»

У квітні 2011 Подоляк заявив про те, що став консультантом регіонала Юрія Іванющенка (відомого також як Юра Єнакієвський). На «фінансових умовах» дозволяв публікувати на «Обозревателі», головним редактором якого він був,  «позитивні інформаційні повідомлення піар-характеру» щодо Іванющенка без позначки «реклама» і називав це «загальноприйнятою практикою» серед українських видань.

У червні 2011-го Подоляк став одним із тих небагатьох журналістів, яких запросили до Межигір`я на інтерв'ю Віктора Януковича. 

Після цього інтерв'ю Подоляк писав: «...президент Янукович (несподівано) рельєфно і відверто міркував про ... недосконалість нинішньої державної інфраструктури в Україні... Президент, всупереч поширеній PR-думці, дуже навіть добре розуміє хвороби тієї країни, якою він керує. Розуміє і пропонує вести діалог саме про це. Про стратегію лікування. Про ключові ініціативи, які дозволять це лікування почати. Несподівано? Звичайно».

Чому Подоляк став одним із тих, кого запросили до Межигір'я? Видання Depo пізніше пояснювало це тим, що Подоляк був радником глави Адміністрації Януковича Сергія Льовочкіна.

На парламентських виборах 2012 року він, за словами двох співрозмовників «Бабеля», допомагав мажоритарнику Анатолію Матвієнку у Вінницькій області. Але депутатом Матвієнко так і не став: він зняв свою кандидатуру на користь іншого кандидата — близького до Петра Порошенка Григорія Заболотного.

На початку 2013-го «Обозреватель» опублікував інтерв'ю з соратником та тогочасним захисником Юлії Тимошенко – Сергієм Власенком під назвою «Власенко: «Усі бізнес-активи Щербаня отримали «донецькі», яке у «Батьківщині» назвали «сфальшованим». Сам Подоляк відреагував на цю ситуацію так: «Це просто якийсь нонсенс... Така ситуація викликає підозру в тому, що вона була заздалегідь продумана кимось».

У 2013 році Подоляк пішов з «Обозревателя», за його словами, через два нових проєкти на зарубіжних ринках. Але колишні колеги Подоляка розповідають, що ще в «Обозі» він консультував Олександра Попова, тодішнього голову Київської міськдержадміністрації і політичного протеже Льовочкіна. Формально радником Попова Подоляк так і не став. На питання про свої обовʼязки в КМДА він каже, що відповідав за зовнішні комунікації та більшу відкритість.

У 2015-му під час місцевих виборів займався просуванням «Руху за реформи» та його лідера Сергія Думчева. Попри агресивну передвиборчу рекламу політсила набрала лише 3,14% голосів, а його лідер Сергій Думчев на виборах мера столиці — 3,92%. Сам Думчев в інтерв’ю «Главкому» казав, що на кампанію було витрачено «трохи більше 100 мільйонів гривень»8, однак, за підрахунками експертів, сума могла бути значно більшою — $20 млн.

У 2018-2019 роках був помічений у піарі Віктора Медведчука Ось кілька матеріалів: Михаил Подоляк: Перед Медведчуком у Бойко — ни единого шанса (12.09.2018, znaj.ua),  М.Подоляк: Медведчук предлагает украинцам мир и стабильность (27.08.2018, golos.ua), Пощечина от Медведчука: почему шансы кума Путина растут (27.08.2018. glavred.info)

З квітня 2020 - радник голови ОП Андрія Єрмака. Серед його завдань – вирішення кризових ситуацій. Зокрема, через «більш довірливі розмови з журналістським середовищем». “Я всього лише радник глави ОП [Андрія Єрмака]… Вивчаю кризи, які є, та як із них виходити”, – розповів політтехнолог журналістам. Хоча в медіа почили з'являтися "темники" Подоляка як правильно коментувати дії Андрія Єрмака.

24 листопада 2020 року в інтерв'ю "Бабелю"  радник голови ОП Михайло Подоляк розповів, що ведеться робота з формування пулу блогерів, які висвітлюватимуть "позитивні тренди у внутрішній політиці" країни. 

10 січня 2021 року власник Obozrevatel Михайло Бродський заявив, що радник керівника Офісу президента Володимира Зеленського МихайлоПодоляк погрожував йому у месенджері WhatsApp.

Порушення журналістських стандартів.

У 2005 році головред «Української газети» Михайло Подоляк  у статті «Таємна вечеря» припускав можливiсть причетностi до отруєння Віктора Ющенка тогочасних високих чиновникiв. «Такі публікації, які з’явилися в «Українській газеті», було зроблено без дотримання жодних журналістських стандартів. Тобто відсутня точка зору людей, яких критикують у статті, – Жванії, Березовського. Уся оповідь скидалася на казку: автор одразу зазначив, що, може, так було, а може, й ні. У той же час описано все так, ніби вже доведено судом, що саме так було», - писала медіаекспер Наталя Лігачова.

Сам Подоляк на такі зауваження відповідав: «Що значить професійність? Які докази чи факти мають бути в публікації, де викладено версію? Це все з відкритих джерел. Деякі деталі для того, аби люди зрозуміли, що ми професійно займаємося цим розслідуванням, було використано... Я мав навести думку Давида Жванії, де він каже, що все це вигадки? І як це б виглядало?».

Саме «Таємна вечеря» стала підставою, на основі якої Подоляка у червні 2005 викликали на допит до Генпрокуратури.

Поширення фейків

9 серпня 2017 року на сайті українського «24-го каналу» з'явилась замітка Михайла Подоляка про те, що президент Литви Даля Ґрібаускайте не бажає спілкуватись з українським лідером Петром Порошенком. Її передрукували багато сайтів та видань.

У ній Подоляк, зокрема, писав: «Її відмова від спілкування з Петром Олексійовичем – вкрай погана ознака. Ознака розчарування тих, хто щиро і безплатно любить нас».

Водночас тогочасний завідувач відділу Головного департаменту інформаційної політики Адміністрації президента Володимир Горковенко заявив, що така інформація не відповідає дійсності і є «фейковою мишею».