Винника шкода. Оскал креативу в політичній рекламі

Ціна помилки в політиці надто велика. Через цю причину більшість зразків політичної реклами є банальним мейнстрімом: нудно, впевнено, чітко, без творчих вивертів і викрутасів. Так було до президентських виборів 2019. Нестандартна кампанія Зеленського, а насправді його приголомшливий результат, закарбувалися у свідомості еліт як формула успіху, що і кинуло їх у обійми креативу. Логіка проста: якщо креативність перемагає, будьмо всі креативними. Тому ми і стали свідками зародження карго-культу, де політичні тубільці, надивившись на технологічно просунутих кандидатів, створюють моделі складних механізмів із доступних їм матеріалів: найчастіше це гній і солома.
 
До речі, цей феномен властивий не тільки політичній ніші. Є думка, що тільки-но частка креативної реклами в ефірі перевалює через поріг 15%, це повністю міняє структуру ринку і формує запит тільки на креативну рекламу. Таким чином, креатив перестає бути долею сміливих і обраних, стаючи новим стандартом ринку.

За минулі роки можна було навряд чи нарахувати хоча б п’ять креативних кампаній, то сьогодні творчість вирує.

Однією з перших ластівок став Анатолій Гриценко, який раптово відкрив у собі акторський талант.

Дивує в цій кампанії одразу кілька речей. По-перше, який стратегічний сенс показувати Зеленського в такому світлі, якщо з логіки меседжу Гриценко хоче бути з ним у команді? По-друге, маски, грим, режисура і сам Гриценко в ролі ентертейнера — все це нагадує цирк шапіто, що не може не відбиватися на сприйнятті кандидата, який завжди будував імідж Свого хлопця, Славного парубка, і тут раптом став лицедієм.

Ймовірно, зробивши висновки, Гриценко вдарив новою, набагато потужнішою хвилею, де стратегію вдало скоригували: Зеленського залишили в спокої, переключившись на олігархів.

У серці виборця також цілила «Сила людей»,яка, не придумала нічого яскравішого, ніж показати трохи стриптизу.

Розрядили залп у виборця, що регоче, молодий орел Поплавський і мрія молодих вовчиць — Винник. Вони зробили клон найкращого креативу Ляшка, змінивши агресивні вила на конструктивні лопати і сапи. Винника щиро шкода. Так вляпатися треба вміти. Герой-коханець на очах перетворюється на Блазня.

Вторить нашим героям королева ночі Оля Полякова, яка зараз на вибори не йде, але Першу партію жінок запускає.

Винятково скромно на цьому тлі виглядає комунікація «Голосу» Вакарчука, яка не може не тішити своєю яскравою і якісною айдентикою. Мабуть, найестетичніший і найакуратніший проект з усієї когорти шоу-бізнесу, що рветься в Раду.

Від душі розважається Шарій зі своїм рухом «Червоних кульок», який за всієї видимої недбалості сконструйовано дуже цілісно і правильно: із брендингом там все гаразд. 

Якщо і був у політичному сегменті жанр, де творчість завжди цінувалася, то це — мажоритарка, де завжди панували жорстка конкуренція, відсутність правил, яскраві витоки і пробивний компромат. Битви, які відбуваються на мажоритарних округах, просто розбурхують свідомість. Так, засвоївши рецепт виграшу, що полягає в достатку зеленого кольору і зе-слоганах, стадо потенційних народних обранців перефарбувалося в зелені кольори і почало клястися в любові до преЗЕдента, навіть не маючи до проекту «Слуга народу» жодного стосунку. «Ответка», звичайно, прилетіла у вигляді заповідника, де збирають всіх клонів, але навряд чи це щось суттєво змінить. 

Володимир Петров, який балотується в Печерському районі Києва, пішов по дворах із концертами класичної музики. Він обіцяє побудувати в місті багато «черепашок»,де будуть проходити концерти і підвищувати культурний рівень громадян. На концерт зібрався повний двір — сам бачив. Тільки незрозуміло, чому з такою програмою потрібно йти в Раду, а не до міськради. 

Кандидат в окрузі 128 шокує виборця рішучим відео, в якому розстрілює мішені з написом «корупція» з автомата Калашникова. До речі, такий креатив може бути цілком розцінений правоохоронцями як пропаганда насильства і реклама бойової зброї, яку взагалі категорично показувати не можна. Це пряме порушення закону «Прорекламу». 

У Лисичанську колишньому депутату від «Радикальної партії Ляшка» Сергію Рибалцідоводиться відбиватися одразу від трьох клонів, зареєстрованих разом з ним. «Брати лейтенанта Шмідта», точніше Рибалки, не соромляться в засобах, тролячи опонентайого мажорним способом життя з усіма властивими атрибутами, на кшталт роллс-ройса і елітних розваг.

Ну, і куди ж в огляді політичного креативу без трешу, який зроблений на повному серйозі? Це настільки огидно, що навіть круто.

Цілком очевидно, що політична конкуренція сезону 2019 підстьобнула попит на творчі рішення. На тлі відверто слабких підходів, ми можемо спостерігати талановиті і яскраві ходи. А результати виборів дозволять накласти на суб'єктивні оцінки креативу розуміння того, що спрацювало, а що ні. У будь-якому разі, з погляду комунікації 2019 рік — це приголомшливе поле для аналітики і накопичення робочих механік і кейсів.

Олександр Смірнов, креативний директор та партнер TABASCO, Експерт НВ Бізнес

Источник: 
PRпортал

Comments (2)

Leave a comment

6 + 1 =
Решите эту простую математическую задачу и введите результат. Например, для 1+3, введите 4.