Під дахом з гофрованого заліза Інтелектуального центру Бонг, чайної у Гбарнзі на півночі Ліберії повітря згущене від гніву. Десятки людей сидять на пластикових стільцях, обговорюючи політику. Вони скаржаться на невдачі у підприємництві, зростання корупції та подвоєння цін на продукти харчування за останні місяці. «Голодна людина - це зла людина. Якщо щось не зміниться, буде повстання», - каже Августин Джалла, 55-річний соціальний працівник.

Такі розмови викликають тривогу у країні, яка пережила 14-річну громадянську війну, за час якої загинуло близько 250 тисяч людей - на той момент майже десята частина населення, а також була зруйнована економіка. Конфлікт у Ліберії завдав серйозної шкоди всьому регіону. Колишній президент країни Чарльз Тейлор починав або розпалював війни у трьох сусідніх країнах: Сьєрра-Леоне, Гвінеї та Кот-д'Івуарі.

Після того, як бойові дії припинилися у 2003 році, світ надавав допомогу Ліберії, щоб підтримати перехід до демократії та адміністрацію Еллен Джонсон Серліф, колишньої співробітниці Світового банку, яку обрали президентом у 2005 році. До 2010 року західноафриканська нація отримувала $360 фінансової допомоги на людину. Мир допомагала підтримувати місія ООН, що коштувало більше ніж $500 мільйонів на рік.

Однак з тих пір світова спільнота вже втратила інтерес до Ліберії. До 2017 року фінансова допомога впала до $132 на людину. У 2018 році миротворці ООН спакували свої блакитні каски і вирушили додому. Вони залишили позаду недієздатну економіку і слабку державу, зруйновану корупцією, яку все ще роздирала ворожнеча.

Почнемо з економіки. У період з 2010 по 2014 рік зростання прискорилося до 6-8% на рік, і прогнозувалося, що воно збільшиться вдвічі. Але потім країну вразили два сильних потрясіння. Першим із них був спалах вірусу Ебола у 2014 році, який вбила майже 11 тисяч людей у регіоні, відлякав інвесторів та співробітників гуманітарних організацій і спричинив рецесію. Другим стало виведення миротворців, чий середній річний бюджет становив майже чверть ВВП Ліберії у період між 2007 і 2018 роками. Цього року МВФ очікує зростання економіки країни на 0,4%.

Широко поширена корупція все погіршує. Опитування, проведене в минулому році дослідниками з Afrobarometer (незалежна дослідницька мережа, яка проводить опитування по всій Африці, - ред.), показало, що половина ліберійців змушена була давати хабарі за державні послуги

У 2017 році ліберійці обрали президентом Джорджа Веа, який був раніше зіркою футболу. Веа обіцяв допомагати бідним і позбутися корупції. Він не робить ні того, ні іншого. Його перші 18 місяців президентства затьмарюють скандали, а стрімке зростаня інфляція, яка досягла максимуму у 29% у грудні, сильно шкодить бідним жителям країни, більше половини населення якої живе на менше, ніж $2 на день.

Керівництво президента не допомогло. Він побудував комплекс із близько 50 будинків у столиці. Він каже, що зробив це на гроші, зароблені в роки футбольної слави. Але громадяни не можуть бути в цьому впевнені, тому що він відмовився публічно декларувати свої активи. «Це викликає подив», - говорить Андерсон Майамен з антикорупційної організації Transparency International.

Управління такою бідною і нестабільною країною як Ліберія - незавидне завдання. Веа просто не підходить для цієї роботи. Кажуть, що він забуває ключові факти, плутається під час інтерв'ю ЗМІ і засинає на зустрічах.

У Гбарнзі, яка була базою Тейлора під час першої громадянської війни в Ліберії між 1989 і 1997 роками, за словами соціальних працівників, ростуть злочинність і частота вживання важких наркотиків. Девід Браун, 25-річний продавець, який голосував за Веа, пов'язує це з тим, що люди втратили надію. Кеба Коллінз почала свій бізнес з продажу сумочок на вулицях. Два роки тому вона заробляла суму, еквівалентну $75 тисячам на рік. Зараз її бізнес, як і в деяких з її друзів, близький до банкрутства через високу інфляцію і втрати від корупції. Розчарування з приводу хабарництва і поганого управління призвело до величезних мирних протестів у червні.

Лютеранська церква Святого Петра у столиці країни Монровії повна дітей і людей, які моляться. Але її вікна в дірках від куль відсилають до похмурої історії: у 1990 році солдати уряду вбили тут 600 людей. Ісаак Доу, пастор, показує на дві білі зірки, які позначають братські могили і висловлює побоювання: "Ми перебуваємо у критичній точці".

Новое время