Від Льовочкіна до Зеленського. Чому новий радник президента Литвин до 2014-го критикував ЗСУ і як він почав писати промови очільнику держави

NV розібрався в непростій історії професійного життя Дмитра Литвина, журналіста, аналітика, спічрайтера та зрештою радника Володимира Зеленського.

8 вересня президент Володимир Зеленський підвищив свого спічрайтера Дмитра Литвина: колишній журналіст, який останні 2,5 роки писав для очільника держави ключові промови, став його радником з комунікацій.

І хоча президент фактично говорить зі світом словами цієї людини, знайти відкриту інформацію про самого 40-річного Литвина складно, — про те, чим він займався до повномасштабного вторгнення Росії, відомо небагато. Як журналіст новий радник працював на телеканалі Інтер, а також був дописувачем видань Лівий берег, Ліга та Гордон. Останнє медіа публікувало пости Литвина, які він писав на своїй Facebook-сторінці, зокрема й під час роботи президентським спічрайтером.

У команді Інтера

Лаврентій Малазонія, колишній головний редактор ТОВ Національні інформаційні системи (НІС, телеканал Інтер) розповів NV, що в минулому Литвин працював над інтерівською програмою Подробиці тижня з Євгеном Кисельовим.

Окрім того Литвин за часів президентства Віктора Януковича та Петра Порошенка виступав на різних публічних майданчиках з досить неоднозначними коментарями щодо різних політичних ситуацій, пригадала Наталія Лигачова, шеф-редакторка інтернет-видання Детектор медіа.

Але позиція нинішнього радника Зеленського не виглядала при цьому проросійською чи ОПЗЖ-шною. Хоча Литвин, за словами Лигачової, й був аналітиком Подробиць тижня, а в 2013—2014 роках входив до команди власника Інтера Сергія Льовочкіна (керівник адміністрації президента Януковича та, згодом, нардеп від ОПЗЖ), яка в ті часи виробляла весь інформаційний продукт каналу. Більш того, Литвин, як уточнює шеф-редакторка Детектор медіа, працював разом з Ігорем Шуваловим, російським політтехнологом, який де-факто керував тією інтерівською інформкомандою.

Один з журналістів, який раніше був колегою Литвина, на умовах анонімності розповів NV: той спілкувався з Шуваловим навіть після того, як заїжджого політтехнолога видворили з країни через антиукраїнську діяльність.

Лигачова ж згадала, що видання Телекритика, яке було попередником Детектор медіа, під час Революції Гідності запрошувало Литвина як гостя з боку власників Інтера у декілька випусків свого дискусійного відеопроєкту Приціл. «І він був досить виваженим, збалансованим. Щоправда, це був ще студентський майдан [початкова фаза Євромайдану], який, як відомо, підтримував і сам Льовочкін», — додала шеф-редакторка.

Вона також зауважила, що Литвин завжди був дуже впевненим в собі, і «міг, як йому здавалося, ставити на місце навіть більш досвідчених колег».

Позиція чи провокація?

Під час роботи журналістом Литвин, зокрема, був автором Лівого берега. Саме на цьому ресурсі й був опублікований матеріал, через який нового радника Зеленського зараз накрив шквал критики у ФБ.

У 2011-му Литвин оприлюднив матеріал російською мовою із заголовком «Україні вигідно розпустити свою армію». В ньому йшлося про те, що країна навряд чи зможе відбити військову агресію за тогочасного стану ЗСУ.

Серед іншого Литвин написав: «Війна в Лівії - це ще один доказ того, що власні збройні сили Україна може абсолютно спокійно розпустити. Нам не потрібні всі ці солдати, генерали, танки, БМП і навіть комплекси Кольчуга. Це в жодному разі не зможе захистити Україну від агресії». Ще у тому тексті був такий пасаж: «Війна в Грузії 2008 року продемонструвала, що жодна держава на планеті не втрутиться у війну, яку веде Росія. Тому навіть якщо уявити абсолютно фантастичний сценарій війни Росії проти України (хоча навіщо їм військова експансія, якщо російські гроші завойовують Україну досить ефективно?), то хіба можуть бути в цій війні істотні шанси на перемогу в України?»

Зараз Литвин у коментарі NV назвав ту публікацію провокацією. «По-перше, це була не позиція, а провокація, щоб люди задумались. Бо якщо тоді, в 2011-му, було неочевидно, то вже після 2014-го стало більш ясно, що маленькою радянською армією не можна захиститись, Україні потрібна нова армія, яка вміє воювати сучасно. На щастя, таку нову армію Україна створила, і саме тому вистояла і в 2014-му і в 2022-му», — сказав він.

Окрім того, спічрайтер Зеленського зауважив, що у разі перегляду його публікацій та ефірів більш ніж 13-річної давнини варто звернути увагу й на те, що в них йшлося про війну дронів та протидію російській пропаганді, зокрема в масовій культурі, а також про олігархічне телебачення. «На щастя, багато речей, які тоді звучали провокативно, тепер допомагають Україні захищатись», — додав Литвин.

Робота на президента

Як зазначав кореспондент газети The Guardian Люк Гардінґ у своїй збірці репортажів про початок повномасштабної війни «Вторгнення. Кривава війна Росії та боротьба України за виживання», Литвин контактував із Зеленським ще з часів зйомок серіалу Слуга народу (прем'єра відбулась восени 2015 року), коли працював політичним аналітиком на знімальному майданчику.

До діяльності партії Слуга народу Литвин став дотичним під час виборчої кампанії-2019, а згодом став спічрайтером президента. Саме він є автором більшої частини виступів Зеленського перед іноземною публікою. Як розповідав Литвин у коментарі NV ще на початку повномасштабної війни, президент брав активну участь у розробці своїх промов — пропонував ключові тези та багато вигадував сам.

За даними Гардінґа, Литвину не подобались ані попередники Зеленського, яких він називав «ветеранами» політики, ані їхні уряди. «У них немає демократичного мислення», — казав він.

Водночас про Зеленського Литвин висловлювався схвально, зазначавши, що той переймався проблемами звичайних людей незалежно від того, «чи великі вони, а чи маленькі». «Це не просто лідер — це історичний лідер. Він усвідомлює свою відповідальність і розуміє ситуацію. Ви завжди відчуваєте його присутність», — вважав президентський спічрайтер.

Після початку великої війни Литвин став ще ближчим з очільником держави, адже переїхав на Банкову та оселився в кімнаті поруч із президентською.

Як писав Гардінґ, Зеленський міг цілодобово розраховувати на Литвина. За твердженням кореспондента The Guardian, під час ракетних атак на Київ журналіст зазвичай обідав у підземній їдальні, де не було мобільного зв’язку, проте на стіні висів старомодний стаціонарний телефон. Коли телефонували з Офісу президента (ОП), працівник їдальні підіймав слухавку і кричав на всю залу: «Чи є тут Литвин?».

А ще, за інформацією NV, під час роботи спічрайтером Литвин два роки анонімно вів ТГ-канал Телекошмар, де обговорював політичні події та телебачення.

Далі вгору

Ярослав Юрчишин, голова комітету Верховної Ради з питань свободи слова, пояснив NV, що якщо команда президента зараз вирішила посилити позиціонування Литвина, значить, вона вважає, що той на це заслужив.

«Президент має повне право самостійно обирати собі радників. Це його патронатна служба. Та звісно суспільство оцінюватиме керівника держави в залежності від того, кого він запрошує до себе в команду. Тобто призначення Дмитра Литвина вказує, що президент поділяє його думки чи принаймні не заперечує їх», — вважає нардеп.

Водночас Лигачова переймається тим, що Литвин може замкнути на собі всю комунікацію як президента, так і його Офісу — за кордоном та всередині країни.

«Чутки ходять, що вже кілька місяців на Дмитрові всі кризові комунікації ОП і всіх державних органів. Ось це мене трохи дивує. Сподіваюсь, що якщо це так, то невдовзі зміниться — з нещодавнім призначенням Миколи Точицького керівником міністерства культури та стратегічної комунікації, з його досвідом та калібром», — розповіла шеф-редакторка Детектор медіа.

«Але, підкреслю, це чутки, — додала Лигачова. — І в найменшій мірі я б хотіла наврочити якісь непорозуміння між Дмитром та Точицьким».

 

 

 

Источник: 
PRпортал