До українців звернулися герої Небесної сотні

На вулицях України з'явилися борди з героями Небесної сотні. На бордах зображені їхні фото та цитати взяті p їхніх публічних виступів. 

За даними PRпорталу борди розроблені Інститутом національної пам'яті. 

Сергія Нігояна процитували словами з Тараса Шевченка: "борітеся -поборете, вам Бог помагає!"

"Я мав там бути, бо у мене є діти...", - говорив Іван Бльок із Львівщини

"Він казав - Хто, як ми! Коли, як не сьогодні!". Такою цитатою проілюстровано борд із Сергієм Бондарчуком з Хмельниччини.

"І все ж Україна буде жити". Так хотів сумчанин Олексій Братушка.

Валерій Брезденюк зі Жмеринки "дуже любив житят та Україну..." 

Ольга Бура з Львівської області зображено з дитиною. "Вона любила Україну і оберігала її як могла...", - написано на борді.

Про Романа Вареницю говорять, що "мав добре серце, золоті руки та світлий розум".

Львів'янин Юрій Вербицький казав: "жити гідно не заборонено нікому..."

Устим Голоднюк, який усім запам'ятався блакитним шоломом "у свої 19 стояв за власну гідність від початку і до кінця".

"Ти станеш ЛЮДИНОЮ тільки тоді, коли признаєш, що робиш помилки...", - говорив Роман Гурик.

Микола Дзявульський "дуже любив життя, та Україна для нього була понад усе..."

Юрій Дяковський говорив: "Я хочу, щоб в Україні була перспектива".

"За честь. За гідність. За Україну". Очевидно, саме ці слова могли належати Анатолій Жаловага.

"Я правду любив... Я жити хотів..." немов промовляє з того світу Володимир Жеребний. 

Богдан Ільків "жив за принципом більше діла - менше слів..."

"Завершіть почате нами... Україна поналд усе!", - звертається до українців Богдан Калиняк.  

Богдан Капінос "далі будить людей повставати за честь українського народу!"

Анатолій Корнєв "боровся за справедливість та вірив у процвітаючу Україну..."

"Пробачте мені, мамо, але мусимо стояти до перемоги...", - говорив Андрій Корчак.

Євген Котляр з Харкова говорив: "В такое время нельзя сидеть дома. Надо ехать в Киев. Судьба страны решается там"! 

Віталій Кацюба також хотів "кращої долі для дітей"  

"Якщо не я, то хто?...", - питав Сергій Синенко

Богдан Сольчаник питав "Де моя революція?..."

"Воля важко виборюється жертовністю сотень і непомітно втрачається через байдужість мільйонів...". Ця думка могла належати Роману Точину 

Віктор Швець, як і багатро інших, "пішов захистити дітей - майбутнє української нації..."

"Сини мої, моя надія! Зростайте гідними людьми!", - немов заповіт залишив Василь Аксенин, котрий на борді зобрадений із сином

 

Источник: 
PRпортал

Comments (2)

Leave a comment